12 років Надія з Дмитром зустрічали Новий рік у свекрухи. Вона навіть не намагалася відмовитися, її ніхто не слухав. 31 грудня Надя зі свекрухою готували наїдки на кухні. Надя сама почала розмову про вчорашню ніч, хотіла розказати свекрусі всю правду про те, чому не ночувала вдома. – Облиш, я що не людина, що я не розумію, сама не свята, – сказала мати чоловіка і поглянула на свекра

Ранок тридцятого грудня нічим не відрізнялося від інших таких, всі дванадцять років, саме стільки Надія з Дмитром живуть разом. Все як завжди, він з ранку поїхав на полювання і повернеться тільки тридцять першого до обіду, син у бабусі, а Надія знову вдома одна. За матеріалами

За всі ці роки вона вже звикла, Дмитро був завзятим рибалкою і мисливцем, всі вихідні і свята проводив в лісі, незалежно від погоди, а вона чекала вдома.

Тільки ось сьогодні їй чомусь було сумно і самотньо. Раніше вона завжди присвячувала такі дні прибиранню, готуванню, та хіба мало справ по дому. Новий рік тільки завтра, його вони зустрічають у свекрухи всі дванадцять років, нічого нового, все як завжди, але сьогодні їй не хотілося нічого робити, прямо з рук все валилося. Тому дзвінок подруги був дуже до речі, Надя навіть зраділа.

Краща подружка, ще зі шкільних часів, Ірка, ніколи не сумувала, була розлученою і часто влаштовувала посиденьки у себе вдома. Ось і цього разу, вона подзвонила.

– Ну що, знову вдома одна, – навіть не запитала, а скоріше констатувала факт подруга, – знову Дмитро поїхав в свої ліси? Приходь до мене ввечері, класна компанія збирається, чого вдома киснути?

Надя нічого не обіцяла і не збиралася нікуди йти, але до вечора стало зовсім сумно. Сьогодні їй було прикро, що чоловіка немає поруч. Всі ці роки у Наді на першому місці був чоловік, син, будинок, робота і все. Вони нікуди не ходили, Дмитрові було нудно в гостях, у нього на думці була тільки рибалка і полювання, а Наді одній не хотілося йти. Через це вони не їздили у відпустку, проводили її у Надієної мами в селі.

Вона, звичайно, була рада цьому, що чоловік так добре ладнав з тещею, але їй же хотілося і на морі, і взагалі, світ побачити. Увечері, вона подумала: “Чому не сходити в гості, одна вдома?”

І зібралася до подруги, там було весело, зібралися шкільні друзі і Надія чудово провела час. І найголовніше, там був Гришка, її перше шкільне кохання. Якось само вийшло, що цю ніч вони з Грицем провели разом, Надя сама не зрозуміла, як так вийшло, але від напливу спогадів, нічого не могла вдіяти. Вранці їй було соромно, ніяково, хотілося забути про це прикре непорозуміння, вона, в прямому сенсі, втекла з Грицькової квартири.

В будинку чекав сюрприз, перше, що вона побачила – одяг Дмитра, значить він повернувся раніше, ніж звичайно. У неї навіть ноги підкосилися від страху, що чоловік дізнається про те, що вона не ночувала вдома, вона вже подумки уявила, який її чекає скандал і як чоловік іде від неї, вона точно знала – не пробачить, та вона б і сама не пробачила. Вона лаяла себе, як можна було так нерозумно зруйнувати власну сім’ю, адже вона любила чоловіка, але дзвінок домашнього телефону повернув її в дійсність.

Дзвонила свекруха:

– Я не знаю, що у вас там відбувається, але вночі телефонував Дмитро, не зміг до тебе додзвонитися, я сказала, що ти у тітки Катерини, їй погано стало, ти з нею була, так що не підведи.

Вже від кого, а від свекрухи Надія не чекала допомоги. У них були дивні відносини, вони не лаялися, але Зінаїда Петрівна любові до невістки точно не відчувала. Вона спочатку була проти їхнього весілля, вважаючи, що вони рано надумали одружитися, а коли відбулася весілля, вона чимало нервів їй попсувала, перші роки сімейного життя вони жили разом.

Потім, коли стали жити окремо, спілкування зі свекрухою звелося до мініума, і вони обидві зберігали нейтралітет. Були лише зустрічі на сімейних святах. Але зараз Надя була їй вдячна, і навіть те, що буде потім її не лякало, головне, що чоловік не знає, де вона була насправді.

Увечері вони з чоловіком поїхали до свекрухи, і Надя сама завела розмову про цю подію, поки вони були на кухні одні, вона хотіла покаятися і подякувати їй. Але свекруха навіть слухати не стала.

– Облиш, я що не людина по-твоєму, що я не розумію, як це жити з людиною, яка нічого не бачить, крім своїх захоплень, сама не свята. Ось у мене Петро, – киваючи в бік свекра, – теж все життя по лісах мотається, думаєш не образливо? Головне, щоб це не стало звичкою, ну ти розумієш, про що я? – додала вона.

Надя розуміла, а ще вона зрозуміла, що свекруха не така вже й гримза, як вона вважала і все розуміє. Так що ця історія закінчилася добре, а Надія вирішила для себе, більше без чоловіка з дому ні ногою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел