– Мамо, ми з Антоном запрошуємо тебе на весілля! Заяву вчора подали, – радісно сповістила дюнька по телефону. І, матусю, ти якщо грошиками багата, допоможи. Батьки Антона все оплатять, але я не хочу, як бідна родичка, зовсім ні копійки не вкласти. Я тобі зараз номер картки скину. Надісланому запрошенню Таїсія Михайлівна раділа, як дитя.

До весілля дочки жінка готувалася грунтовно. Огірочки, помідорчики, аджика – сама готувала. На вокзалі її ніхто не зустрів. Двері квартири відкрили через 20 хвилин. – Оленина мама? Теща приїхала! Пацани, давайте за тещу! – гучно мовив зять. – А Олена де? – здивовано запитала Таїсія Михайлівна. – Спить вже! Весілля ж вчора було! Мати заплакала

– Мамо, ми з Антоном запрошуємо тебе на весілля! Заяву вчора подали, – радісно сповістила дюнька по телефону. За матеріалами

Таїсія Михайлівна заплющила очі і уявила собі щасливе обличчя дочки:

– Оленочко, вітаю! Я дуже за вас рада.

– Я тобі запрошення по пошту пришлю, особисто вручити не вийде – роботи багато. І витрати великі чекають. Ти пробач, що я так довго не дзвонила – сама розумієш. Ми тебе у нас вдома спати покладемо після торжества, не переживай. І, матусю, ти якщо грошиками багата, допоможи. Батьки Антона все оплатять, але я не хочу, як бідна родичка, зовсім ні копійки не вкласти.

– Допоможу, – кивнула Таїсія Михайлівна, забувши що дочка її не бачить.

– Я тобі зараз номер картки скину, в банку переведеш, добренько? Бувай, мамо!

Таїсія Михайлівна довго дивилася на екран телефону. Доньку вона не бачила з її вісімнадцятиріччя. Тоді, 6 років тому, вона довго махала слідом від’їжджаючому потягу, витираючи непрохані сльози.

До весілля дочки жінка готувалася грунтовно. Огірочки, помідорчики, аджика – сама готувала, саме те до м’яса. Дістала найкращу сукню із засіків. Бувалу, але чисту і ошатну.

У банку усміхнена співробітниця допомогла оформити переказ на картку. 50 тисяч гривень – всі кошти пенсіонерки.

– Дочку заміж видаю, хоч чимось допоможу! – з гордістю повідомила вона.

Надісланому запрошенню Таїсія Михайлівна раділа, як дитя. Гарний конверт, підписаний рукою доньки. 8 грудня 2019 року в 16-00 – гарна дата.

Квиток на поїзд був куплений заздалегідь.

– Оленочко, я зійшла з поїзда, ви де?

– Мамо, візьми таксі! У нас гості! – відповіла весела Олена. Адресу зараз напишу.

– Уже? – здивувалася Таїсія Михайлівна і дорікнула. – Ох вже ці новомодні весілля.

З двома баулами гостинців, домовившись з місцевим привокзальним таксі за астрономічну, за її мірками, суму – 300 гривень, Таїсія Михайлівна поїхала до доньки додому.

У під’їзд жінка потрапила завдяки жінці з собачкою, що виходила на прогулянку. Олена не брала трубку. Піднявшись на потрібний поверх, Таїсія Михайлівна зателефонувала в квартиру.

Музика, гуркотіння на весь під’їзд долинали з-за дверей. Жінка переминалася з ноги на ногу, давлячи на кнопку дзвінка і набираючи дочку по телефону.

Двері відчинилися хвилин через 20.

Привітавшись, Таїсія Михайлівна пройшла в квартиру. Шум, гам, пляшки. То тут, то там хтось спав.

– Олено?

З кухні виплив чоловік. Побачивши гостю, він розплився в усмішці:

– Звук зменшіть! – крикнув він на кухню і звернувся жінки: – Оленина мама? Теща приїхала! Пацани, давайте за тещу! – гучно крикнув хлопець і почувся дзвін склянок. – Проходьте, складіть компанію.

– А Олена де? – злякано запитала Таїсія Михайлівна.

– Спить вже, – невизначено махнув рукою Антон.

– Як спить? А весілля?

– Вчора весілля було. Сьогодні другий день гуляємо, – пояснив Антон, забрав у жінки сумки і провів її в сторону кухні.

– Орендуєте?

– Ні, родичі подарували. Квартиру, машину. Ще техніки купу. Три кавомолки та чотири чайника. Вам чайник не треба?

– Не треба, дякую. Поїду я. – Таїсія Михайлівна мало не плакала. – Олена де спить? Хоч подивитися на неї.

Антон провів тещу в кімнату і пішов до друзів.

Дівчина спала прямо в сукні. На двері шафи висіла весільна сукня. Таїсія Михайлівна провела рукою по гладкій тканині і представила, якою красунею була напередодні її дочка.

Підійшовши до сплячої дівчини, Таїсія Михайлівна погладила її по волоссю і поцілувала в скроню:

– Щастя тобі в сімейному житті, Оленочко.

Таксі, чотири години на поїзді. Будинок.

– Таїсіє, ти що так рано? Ми тебе раніше завтра не чекали! Як дочка? Видала заміж? – сусідка з нетерпінням дивилася на жінку.

– Видала. Потім розповім. Втомилася дуже, спати піду.

Вранці зателефонувала Олена. Вона вибачалася за те, що не зустріла матір як годиться:

– Ти чому поїхала? Залишилася б, побалакали б з тобою.

– Спасибі, Олено. Хороше весілля було.

– Ти образилася? Мамо, що ти як маленька? Ну який тобі ресторан? Там пристойні потрібні люди зібралися, а ти не знаєш, в якій руці вилку тримати! З рештою ми в суботу відзначали. Сама винна – не було чого їхати!

– Вибач, Олено. Мені ніколи. Мені посуд треба помити, – ковтаючи сльози, відповіла Таїсія Михайлівна і скинула виклик дочки.

Таїсія Михайлівна схопила тарілку і почала ретельно її терти. Вона мила її хвилин 5, а по щоках котилися сльози.