Цього ранку Оксана прокинулася швидше, ніж зазвичай. Їй терміново треба було доробити деякі термінові справи на роботі. Зараз вона – успішний керівник великої фірми. Їй лише 40, чи аж 40. Про свій вік Оксана воліла мовчати. Виглядала добре, стежила за собою, тому на роботі більшість працівників навіть не здогадувалися, скільки їй років.

Оксана сама купила собі квартиру, тепер у неї є власне житло, велика квартира-студія практично в центрі міста. І авто придбала, нове, з салону. Успішна робота, квартира, машина – у неї є все, що треба для щастя, от лише щастя немає.

Вона і сама не розуміє, чому досі згадує його, Андрія. Адже пройшло вже більше двадцяти років. Він щасливий, он навіть до Оксани слухи дійшли, що Андрій доньку заміж видає. Як гірко це чути.. видає доньку заміж… а їй так і не судилося бути нареченою, хоча вона так мріяла про весільну сукню. Не судилося видно…

По дорозі в офіс Оксана заїхала на заправку. Взяла горнятко гарячої кави і ніби відчула чийсь пристальний погляд. Оглянулася і здається, земля пішла з-під ніг. Ці очі вона не могла забути, це був Андрій.

Оксана і Андрій родом з одного села, навіть жили по-сусідству. Хлопець був на чотири роки старший від Оксани. Юнацьке захоплення переросло у справжнє кохання і вже через два роки після закінчення школи Оксані Андрій зробив пропозицію.

Вони готувалися до весілля. Вирішили не святкувати шикарно, але запросили 50 гостей з обох сторін, родичі, друзі, сусіди. Весілля робили в Оксани на подвір’ї.

Весело грали музики, Оксана почувала себе найщасливішою в світі, поки не побачила на подвір’ї незнайому дівчину. Було видно, що вона чекає дитину. Оксана сама не знає чому, але вона пішла через весь зал до незнайомки. Її випередив Андрій. – Що ти тут робиш. Чого приїхала, – суворо запитав він дівчину.

– Привітати тебе і повідомити, що ти скоро станеш батьком, – відповіла та.

Але останніх слів Оксана вже не чула. Вона просто не пам’ятає, що було далі. Гості почали збиратися додому.

Оксана Андрія відпустила. Відразу розлучилася, поїхала з села і поступила на навчання в омріяний університет. От тільки того сорому, якого зазнала на власному весіллі, забути не змогла.

Андрій тоді пробував щось пояснити, що це була випадкова зрада, що дівчина сама все підстроїла, але факт залишався фактом – у нього скоро народиться дитина, якій негоже рости без батька.

Сама вдарилася в роботу і кар’єру, намагалася про це не думати, стала успішною. І тут ця зустріч.

Андрій теж впізнав Оксану і наважився підійти. Сказав, що вона чудово виглядає і що хоче з нею зустрітися. Сама не знає чому, але Оксана погодилася. І вже ввечері вони сиділи в затишному кафе. Андрій розповів, що його життя з дружиною не склалося, всі ці роки вони жили в одному домі, але наче чужі люди. Донька доросла, заміж виходить. А він вирішив після весілля доньки подавати на розлучення і їхати за кордон. Йому саме запропонували гарну роботу, то ж він в листопаді вирушає в нове життя.

Про те, як жила Оксана всі ці роки він не питав, бо, виявляється, добре все знав. Андрій зізнався, що досі любить лише її одну, але розуміє, що таке не пробачають.

Та все ж наважився запитати, чи згідна Оксана все кинути і переїхати з ним жити за кордон, почати все спочатку. Оксана сказала, що їй треба подумати. З одної сторони, вона втомилася бути самотньою і визнає, що теж досі кохає Андрія. А з іншої – як забути зраду, ганьбу і сором.

Олеся Біла.