Так вийшло, що батьки мої все життя дуже добре ​​ставилися до мене з братом. Вони всі роки багато працювали і старалися дати нам все найкраще, що тільки могли. Ми жили в досить забезпеченій і благополучній родині, де всі поважають та люблять один одного, довіряють і допомагають у важку та непросту хвилину. Після того, як ми з братом вже мали свої сім’ї, ми роз’їхалися по різних містах. А ось відносини з сім’єю брата у батьків різко змінилося після того.

Моя мама завжди була проти їхнього шлюбу, чесно кажучи, вона недолюблює свою невістку, це помітно не лише мені. А та, в свою чергу, демонструє нехороше своє ставлення до нашої мами. При їх зустрічі навіть стримана і мирна бесіда може перетворитися в палку суперечку. Одним словом, між ними серйозне суперництво. Думаю, що якби вони були родичами, то змогли б поступатися і прощати, не звертати уваги на різні дрібниці в житті. А в даній ситуації – це абсолютно чужі люди, зі своїми характерами і правилами життя.

З народженням моїх племінників, дітей мого рідного брата, відносини між мамою і його сім’єю ще більше зіпсувалися, як не дивно це звучить. Мої батьки не бажають спілкуватися з онуками, не кажучи вже про допомогу для них. Брат теж став суворим, похмурим і не дуже хоче підтримувати зв’язок зі своїми батьками, не приїжджає і не телефонує їм сам ніколи, щоб там не сталося. Але він все одно залишиться улюбленою дитиною для своїх батьків, щоб там він не думав.

Але у мене, в цілому, хороші стосунки з моїми мамою і татом. Мої діти завжди бажані й улюблені гості у них вдома, яких вони чекають з нетерпінням. Мені дуже прикро, що батьки щиро люблять лише моїх дітей, а про дітей брата навіть не згадують ніколи, принаймні поряд зі мною. Я з мамою кілька разів обговорювала цю ситуацію, адже діти тут зовсім ні до чого, вони не винні, що в дорослих не складається спілкування між собою. Але вона так не любить невістку, що її нелюбов перейшла і на онуків. Мені б хотілося, як і раніше, дружити зі своїм братом, відчувати його любов та підтримку в своєму житті, адже він насправді дуже хороша людина. Але він вирішив, що саме я налаштовую батьків проти його дружини і сім’ї. І не бажає спілкуватися навіть зі мною та моєю сім’єю. Я б хотіла, щоб і діти наші спілкувалися та дружили і зараз, і в майбутньому, адже вони зовсім не чужі люди, а рідня. Чому у брата така думка про мене? Чому наші відносини змінилося в гіршу сторону? Я його як любила, так і люблю. А може це його дружина так вирішила, звинувачуючи мене в цьому непорозумінні з батьками?

Я, наприклад, не сварюся зі своєю свекрухою, хоча і друзями нас назвати не можна. Загалом, дотримуюся позиції нейтралітету у наших відносинах. Але мені так простіше. І діти мої спілкуються зі своєю бабусею, мамою мого чоловіка.

Раніше ми були дружною сім’єю. І з поповненням наших сімей, я думала, що хороші відносини будуть зберігатися. Я б хотіла дружити з дружиною брата, нашою невісткою. Але між нами наче виросла стіна нерозуміння. Я думаю, що дружина брата багато в чому неправа. Невже невістці важко виявляти повагу до своєї свекрухи і не ображатися на неї, а просто змовчати, якби там не було, але все ж таки вона старша людина за віком і вже заслуговує на елементарну повагу. А мама може поступатися дружині чоловіка заради любові до сина і дружити з нею. Але не хоче.

А все ще дуже сподіваюся, що ми вирішимо цю нашу сімейну проблему. Я не хочу брати на себе відповідальність за це протистояння. Хочу нормального та спокійного життя, як у нормальних та дружніх родинах. Разом святкувати свята, де будуть бігати і гратися щасливі наші дітки разом. Як же мені помирити рідних людей і самій помиритися з братом? Мій брат дуже важлива людина у моєму житті, я не хочу псувати стосунки і з ним.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Джерело