Долі двох сестер розійшлися, і все через багатство…

Сумно, коли найрідніші люди не можуть знайти спільної мови. Марина вже три роки не спілкується зі своєю рідною сестрою. І всі ці три роки я чую від неї скарги на сестру Іру: – Навіщо ми їм? Вони ж багаті, ось і не спілкуються з нами. За матеріалами

Але я знаю обох сестер, ми колись давно вчилися разом. Марина та Іра були не розлий вода, їм завжди було цікаво разом. І, не дай Бог, сказати образливе слово однієї з них, інша тут же ставала на захист, – і не важливо, права сестра чи ні, головне в їх відносинах солідарність.

На всі свята, дні народження ми запрошували обох сестер. Навіть якщо покличуть одну, інша тут же скаже: – А можна я з сестрою прийду?

І так було поки сестри не вийшли заміж. Першою в дев’ятнадцять років вискочила Іра. Батькам зять був не до душі, до того ж з неповної сім’ї. Грошей на весілля теж не було. Але Іра закохалася в свого Михайла і ні про кого більше чути не хотіла.

Після заміжжя Іра з Михайлом поринули в своє сімейне життя і, не розраховуючи на допомогу батьків ні з того, ні з іншого боку, стали вити своє гніздо самостійно. Михайло виявився хлопцем працьовитим, навіть жадібним до грошей: після роботи ще і таксував.

Марина відразу відчула віддаленість сестри: коли не подзвониш їй, все їй ніколи, якісь справи у неї. А дитина народилася, то і зовсім загрузла в домашніх справах. Марина, по можливості, приходила до сестри і допомагала. Іра була їй за це вдячна:

– Маринко, спасибі, що виручаєш, а то я зовсім почала зашиватися, як на роботу вийшла.

– Ви з Михайлом якісь одержимі стали в плані грошей, – невдоволено говорила Марина, – все працюєте і  працюєте, ось і не вистачає вам часу.

Іра на ці слова навіть дещо образилася:. – А як нам жити? З батьків тягнути, чи що? Так їм ще тебе заміж видати треба, – з образою підковирнула сестру Іра.

– Ну, ось я значить винна, що ти зі мною майже перестала спілкуватися.

І подібні розмови траплялися частенько. Коли племінник підріс, пішов в школу, Марина майже перестала зустрічатися з сестрою. Іра і Михайло відкрили свій квітковий павільйон, який відбирав у них майже весь вільний час. Вони працювали цілодобово.

А Марина нарешті вийшла заміж за хлопця із забезпеченої сім’ї. На квартиру збирати не треба, батьки чоловіка подарували однокімнатну, сказавши, що це їм для початку, а на велику площу нехай самі зароблять.

Але Дмитро, чоловік Марини, виявився лінивим: знав тільки роботу з восьмої до п’ятої вечора, решту часу він вважав своїм законним відпочинком. Якщо не вистачало грошей, то батьки Діми підкидали молодій сім’ї грошенят. Але незабаром не стало батька Діми, а у матері зарплата була невеликою, – допомога припинилася.

Йшли роки. Іра з Михайлом багатіли, відкрили ще один квітковий павільйон, побудували будинок заміський, поставили теплицю, в якій тепер вирощували і свої квіти. До свят у них виходив хороший навар на тюльпани.

Марина з Дімою, навпаки, ледь зводили кінці з кінцями. Підростали син з дочкою, а грошей не вистачало.Різниця між достатком сімей двох сестер відчувалася, і то дуже яскраво.

Іра з Михайлом постійно запрошували їх в гості на всі сімейні торжества. Але Дмитро після кожної зустрічі невдоволено бурчав:

– Розбагатіли, з жиру бісяться, машину дорогу недавно купили.

Марина теж частенько скаржилася мені: – Багато Ірка живе, я тепер їй не потрібна, вони на грошах схиблені.

А я слухаю і думаю про те, як їх помирити. Уже скільки разів я говорила Маринці, що не так вже й багато живе її сестра, яку вона раніше так любила.

– Марина, хіба це багатство?! Просто вони з молодості впряглись в один віз і тягнуть його разом. Подобається їм працювати, гроші заробляти, вони не бояться щось нове відкрити, часом ризикують. Це не кожному дано, ти живеш так, як у тебе склалося, а вона по-іншому. Але ви все одно сестри, і залишитеся ними.

– Ні, все-таки багатство розлучило нас, – залишається вона при своїй думці.

– Багатство, знаєш у кого, – не витримую я, – багатство у тих, хто кілька тисяч доларів за один раз в ресторані залишає, – просто за одну вечерю. А у твоєї сестри – важко зароблені гроші, на які вони по ресторанах не ходять. І у відпустку не їздять, працюють роками.

Маринка замислюється, мовчить. І знову, як заведена, відповідає, що не потрібна своїй тепер багатій сестрі.

І ось як помирити їх. Стало між рідними людьми це горезвісне багатство, розділило шлях однієї сестри до іншої.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.