Сім років тому Ірина просто вийшла в магазин, а додому вже не повернулася. Вона покинула чоловіка, не могла більше доглядати за ним. Маленький син залишився з батьком.

Ірина знала, що має хорошу свекруху і вона доглядатиме його, як рідного. Ірина вийшла заміж і святкувала річницю весілля. В двері тихенько постукали, коли жінка відкрила, так і сіла на підлозі в коридорі

Сім років тому Ірина народила прекрасного сина. Незважаючи на те, що їй ледь виповнилося вісімнадцять, вона душі не чула в дитині. Вони збиралися узаконити свої стосунки найближчим часом, та все відкладали.

А через пів року трапилася подія, що перевернула все її життя.

Вони з чоловіком їхали з іншого міста, де були на концерті. Все, що пам’ятає Іра гучний тріск і далі темрява. На щастя сина з ними не було, з ним няньчила свекруха, поки молоді відпочивали.

Прокинувшись в лікарні, Іра насамперед запитала про чоловіка, лікар сказав, що з ним все буде добре, але зараз справи не дуже добрі.

Через два тижні Іру виписали, а чоловіка ні. Тепер уже Іра знала, що у чоловік, швидше за все, не буде ходити.

Проживши з чоловіком приблизно рік, Іра зрозуміла, що вона так більше жити не може і в один з днів вона просто вийшла в магазин, а додому вже не повернулася.

Спочатку вона сильно переживала за сина, але потім звикла до думки про те, що там є свекруха, яка зможе виховати її сина як рідного.

Через кілька місяців Іра познайомилася з хлопцем, а через місяць після знайомства вони одружилися, але про сина вона чоловікові не сказала.

Наш час.

Іра готувала святкову вечерю, у них з чоловіком сьогодні річниця весілля.

У якийсь момент у двері подзвонили, відкривши двері, Іра заціпеніла на порозі.

Перед нею стояв її колишній чоловік, який тримав за руку маленького хлопчика.

-Привіт, впізнаєш? – запитав він.

-Привіт, – здивовано сказала Іра, – а як ти мене знайшов?

-Так в одному місті живемо, – посміхнувся Ілля, – познайомся це твій син Дмитрик, якщо забула.

Іра сіла навпочіпки перед хлопчиком, подивилася на нього і спробувала обійняти. Хлопчик не захотів.

-Здрастуй, мамо, – сказав Дмитро, – а чому ти не приходила?

-Я не могла, я не знала, – спробувала виправдатися Іра і, не витримавши, розплакалася.

-Добре, ми підемо, – сказав Ілля, – ось тримай мій номер телефону, якщо захочеш поспілкуватися дзвони.

Увечері, коли чоловік прийшов з роботи, Іра нагодувала його приготованою вечерею, але романтичного вечора не вийшло, так як дівчина відчувала себе не в совій тарілці і весь день вона думала про покинутого нею сина.

-Що з тобою, Іро? – не витримавши, запитав чоловік, – ти сама на своя.

-Сьогодні мені нагадали про моє минуле, – сумно сказала Іра, – де я була дуже поганою людиною.

-Дуже поганою? – посміхнувся чоловік.

-Так, я зробила найстрашніший вчинок, який тільки може зробити мати! – гірко сказала Іра.

-Матір? – здивувався чоловік, – Ти мати? Чия?

-У мене є син, йому сім років і я його кинула на свекруху і колишнього чоловіка, – промовила Іра, – ось так.

-Нічого собі, – ошелешено сказав чоловік, – а чому раніше не сказала.

-Не знаю, боялася, соромно було, – сказала Іра.

-Зрозуміло, – простягнув чоловік, – на раз такі справи, треба знайомитися з твоїм сином і колишнім чоловіком, клич їх завтра в кафе.

Іра полегшено зітхнула і прямо при чоловікові зателефонувала Іллі запросити його з сином в кафе. Ілля погодився.

На наступний день Іра хвилювалася ще більше, але чоловік як міг підтримував її.

-Привіт, я Сергій, – представився чоловік Іри.

-Я Ілля, а це Дмитрик, син Ірини, – сказав Ілля.

-Дуже приємно, я вас чудовий син, – сказав Сергій.

Вони всі приємно провели час в кафе, просидівши там приблизно півтори години.

-Знаєте, спочатку я хотів помститися Ірі, з’явитися в її житті, дати можливість поспілкуватися з сином, а потім зникнути так само як вона, але зараз передумав. – сказав Ілля.

-А зараз? – з побоюванням і надією запитала Іра.

-А зараз я передумав, ви хороша пара, і я бачу, що ти змінилася, стала серйознішою і відповідальнішою. Не хочу сина знову матері позбавляти. Та й Дмитрик вчора був радий зустрічі з тобою.

У цей момент Дмитрик підійшов до мами, обняв її і прошепотів:

-Мамочко, я люблю тебе.

З цього моменту пройшло вже два місяці, Іра абсолютно щаслива, адже тепер у неї знову був син.

Хлопчик постійно приходив до них з Сергієм в гості і навіть іноді жив по кілька днів.