З Сергієм ми познайомилися ще в юні роки. Він був старшим за мене на шість років, ми дуже покохали одне одного і коли мені виповнилося 18 років, ми з ним одружились. Пишного весілля не було, так як з грошима було не дуже добре у нас, на той час, але зібрались рідні і друзі і ми весело відсвяткували. На той момент я вже чекала дитину і через пів року в нас народилась прекрасна донечка Олеся. Ми були дуже щасливі. Але в один момент, все пішло не зрозуміло куди.

Сергій пішов з сім’ї, коли я чекала на другу дитину. Звістка про це буквально вивела його з себе, він кричав, що більше не хоче дітей, що йому достатньо і однієї дитини. Ми були молоді, мені 19, йому 25, чоловік недавно відкрив свою справу і друга дитина йому була не на часі. Зі словами «Ти зробила свій вибір» він, грюкнувши дверима, пішов в невідомому напрямку. У ліжечку плакала однорічна донька, вона ніби відчувала, що сталося щось недобре. За матеріалами

До останнього я сподівалася, що він одумається і повернеться, але чоловік зник з нашого життя. Через місяць мені прийшов поштою лист – запрошення на шлюборозлучний процес, на який сам він чомусь не прийшов. Я залишилася одна з двома дітьми на руках, було дуже важко морально і фізично, мені ніхто не допомагав, справлялася сама.

Протягом п’яти років про нього не було ніяких звісток, але одного разу по нашому невеликому містечку пронеслася чутка, що приїжджає якийсь заможний бізнесмен і збирається відкривати в місті мережу магазинів. У підприємці я впізнала свого колишнього чоловіка, він був в компанії якоїсь симпатичної і стрункої дівчини. Я не стала підходити до нього, розуміючи, що ця людина давно нас викреслила зі свого життя.

Мої подружки після цього часто розповідали мені, що він змінює дівчат, як рукавички і кожен раз літає відпочивати за кордон з черговою красунею, яка годиться йому в дочки. Сама я давно поставила хрест на особистому житті, повністю присвятивши себе роботі та дітям. Дочці і синові я завжди кажу, що їхній тато живе далеко і за деякими обставинами не може приїхати і відвідати їх. Тато завжди надсилає подарунки, які, звичайно ж – я купую своїм дітям сама, від імені батька. Я не хочу, щоб вони думали, що він їх не любить.

З тих пір пройшло вже багато років, хтось мені сказав, що бізнес мого колишнього чоловіка прогорів, зараз кругом конкуренція і заклади такого типу, вже не конкурентно спроможні. Мої діти виросли, дочка вчиться в десятому класі, а син в сьомому. Я повністю задоволена власним життям, відсутність в ньому чоловіка мене не зламала, а навпаки зробила більш сильною і впевненою в собі.

Одного разу, коли ми з дітьми обідали, пролунав дзвінок у двері і на порозі стояв він! Мій колишній чоловік дуже сильно змінився з нашої останньої зустрічі, від статного і імпозантного чоловіка не залишилося і сліду, перед нами стояв посивілий і стомлений життям чоловік. Мабуть, в останні роки йому жилося не солодко – ця думка мимоволі промайнула у мене в голові, коли я вперше, після довгої розлуки, його побачила.

Наше спілкування почалося здалеку, втративши все, він несподівано згадав, що у нього колись була сім’я. Тепер колишній чоловік хотів би надолужити згаяне і відновити спілкування з дітьми. Я була не проти, але самі діти довгий час не йшли на контакт, адже вони вже не ті малюки, яким можна розповісти чергову казку про тата космонавта, вони виросли і все прекрасно розуміють.

Колишній чоловік став частим гостем в нашому будинку, в ньому несподівано прокинулися батьківські почуття. Більш того, він намагається доглядати за мною і виявляє бажання знову зійтися і жити разом. Він зрозумів, що втратив найголовніше у своєму житті і зараз намагається склеїти те, що сам колись розбив. Я на даний момент перебуваю в роздумах, всі мої знайомі мене відмовляють, знову пускати таку людину у власне життя.

Більш того, деякі мої подруги запевняють, що йому жити ніде, він блукає по друзях і знайомих, аби дали притулок на нічліг, а тут я – дуже зручний і легкий варіант з квартирою. Хоч колишній чоловік і каже мені красиві слова кохання, намагається доглядати за мною, але мене не полишає сумнів. Чи дійсно сказане ним виходить від душі, або це всього лише маніпуляція через мою житлоплощу?

Поки ми з колишнім чоловіком підтримуємо чисто дружні відносини. Я і сама не можу точно сказати хочу я його прощати чи ні. Я звикла жити без чоловіка, якщо я прекрасно справляюся, навіщо мені тоді людина, яка зрадила власних дітей і мене. Я поки придивляюся до його поведінки, в будь-якому випадки сама, приймати рішення я не стану, для мене відіграє важливу роль думка наших спільних дітей. Чи зможуть вони пробачити недбайливого батька, витрачати величезні гроші на коханок, але ніколи не купити подарунки на дні народження та інші свята рідним дітям.

Таке складне рішення, не робиться за один день, тут потрібно довго думати. Я поки насолоджуюся увагою колишнього благовірного і це мені приємно. Але чи буде він таким добрим і люблячим, коли я приведу його до власної квартири в якості свого обранця? Чи не доведеться мені потім, через свою доброту шкодувати про те, що знову повірила тому, хто одного разу вже зрадив?

Фото ілюстративне, з вільних джерел