Ми з моїм чоловіком живемо з його мамою. Звичайно, тоді ще він не був моїм чоловіком, але я буду називати його так. Половина квартири належить йому, половина – його мамі. Квартира дісталася їм від батька чоловіка. Ще у свекрухи є молодша дочка від другого шлюбу, другий чоловік від неї пішов років 10 тому.

Сестра чоловіка в 18 років вискочила заміж і народила дитину. Вчитися і працювати вона не хоче – дитина другий рік ходить в садок, а вона все сидить удома і нудьгує. Свекруха працює за графіком 2 через 2. І на свекровкіних вихідних ці жінки збираються у нас вдома і випендрюються: принеси, подай, піди. Варто їх послати, ввечері вдома скандал. Але ж по початку у нас зі свекрухою були хороші відносини – ми навіть вели спільне господарство.

Ну, це в її очах воно було спільне, в моїх це виглядало трохи інакше: ми з чоловіком все купуємо і за все платимо, я готую і прибираю, а свекруха жере і витрачає свою зарплату куди хоче. Коли чоловіка скоротили з роботи, вона з радістю витрусила з нього ноутбук на вихідну допомогу, а потім заявила: – Все, дорогенькі, кожен сам за себе. Я вас, дармоїдів, годувати не збираюся. Вона поділила полички в холодильнику і зібралася платити сама за свою половину квартири.

Через кілька тижнів чоловік влаштувався на роботу з ще більшою зарплатою. Свекруха відразу завела розмову про повернення спільного побуту, але тут вже я вперлася. Вона із задоволенням користувалася плодами нашої праці, а як тільки замаячило безгрошів’я, відразу від нас абстрагувалася, а варто було тільки грошам знову з’явитися – дорогенькі, я з вами. Ну вже ні.

На мою думку, вона повела себе дуже негарно. Тому на пропозицію знову об’єднати бюджети, я відповіла відмовою. Свекруха на мене образилася і почала робити дрібні гидоти: солі в суп додасть, шампунь мій виллє, намагається спровокувати на сварку. Сестра чоловіка із задоволенням приєдналася до своєї мами в плані знущань наді мною. А мені було по барабану на всі їхні старання – у мене 3 старші сестри, так що у мене з дитинства імунітет до жіночої колотнечі.

Ми з чоловіком давно хотіли одружитися, але все відкладали. Я дуже хотіла красиве весілля: шикарну сукню, лімузин, церемонію біля квіткової арки. Я розуміла, що це просто купа грошей на вітер, але нічого не могла з собою вдіяти, адже це була моя мрія з дитинства. Кредит на весілля ми вирішили не брати і 2 роки відкладали гроші на весілля моєї мрії. До речі, з тих пір як ми перестали утримувати свекруху, процес накопичення пішов раз в 5 швидше.

Ми все порахували, прикинули, перерахували наші накопичення і подали заяву. Свекруху це не обрадувало – вона не залишала надії що ми розійдемося і всі фінанси сина знову опиняться в її розпорядженні. Я весь свій вільний час стала приділяти пошукам ідеальної сукні своєї мрії, і не особливо звертала уваги на задоволені обличчя свекрухи і її дочки. Як виявилося, даремно. Коли сукня була знайдена, я помчала додому за грошима, але у нашій заначці було порожньо.

Я, вся в сльозах, зателефонувала чоловікові. Він сказав, що прийде додому і все пояснить. Те, що я від нього почула, позбавило мене дару мови. Гроші з нашої заначки взяла свекруха. Вона віддала їх своїй дочці. На ремонт. А то «бідна дівчинка, ще й з дитиною, живе в жахливих умовах, а ми тут з жиру бісимося – весілля багате грати зібралися.»

Свекруха пообіцяла чоловікові повернути вкрадені нею гроші, і навіть повернула цілих 500 гривень. Зробити чоловік нічого не міг – не піде ж він на власну матір заявляти, звинувачуючи в крадіжці. Ці тварюки ходили задоволені і хихикали. Ще й мене підколювати совісті вистачало: – Ну нічого, потім одружитеся. Якщо не розійдетеся. І сміялися обидві. Я до свекрухи з претензіями, адже там були і мої гроші теж, а вона мені: – Ой, а я і не знала. Я ж звикла, що ти – нахлібниця у сина. Я й подумати не могла, що ти теж працюєш. Я поверну все, чесно.

Переїжджати чоловік не хотів. Адже якби ми з’їхали, його сестра з дитиною і чоловіком на додачу відразу перебралися б до матусі і жили б в кімнаті чоловіка. Ха, якщо вони подумали, що через вкрадені гроші весілля не буде, то вони помилилися. Ми сходили в призначений день і просто розписалися. Так, весілля мрії обламалося, зате мій коханий чоловік став моїм законним чоловіком. Чоловік запропонував збирати на житло, я відмовилася. Привела йому в приклад вкрадені гроші на весілля – де гарантія, що наші накопичення на квартиру не вкрадуть? Ми вирішили взяти іпотеку, а для початкового внеску треба продати половину квартири чоловіка.

Ух, як свекруха забігала, коли дізналася про наші плани. Вона почала звинувачувати мене у всіх гріхах. А я їй: – Ну не можемо ми збирати, немає у нас впевненості в збереженні накопичень. Вже вибачте, не я в цьому винна.

У гіршому випадку свекрусі світить кімната в комуналці, в кращому – мерзенні сусіди. Або навпаки – точно не знаю, але солодко їй не буде. Вже я про це подбаю. Ні, вона всерйоз думала, що може мене обікрасти, зруйнувати мою мрію і нічого їй за це не буде? Прорахувалася дамочка.