– Дочка в п’ятницю ввечері дзвонить і каже – мам, можеш прямо зараз покласти мені на карту пару тисяч рублів? – розповідає п’ятдесятилітня Марина. – Дуже терміново, мовляв, потім все поясню і гроші віддам. Я, звичайно, тут же зробила, як вона просила… Виявляється, Борис запросив її в ресторан. А коли принесли рахунок, він заплатив лише за себе. Що це було взагалі, а?

Дочки Марини, Каті, двадцять п’ять, вона мила, доброзичлива, скромна дівчина. Працює вихователем в дитячому саду.

Зарплата невелика, але робота з дітьми їй дуже подобається. Одна біда – чоловіків для знайомства навколо вихователя дитячого садка зовсім небагато.

Хіба тільки що якийсь татко призведе в сад дитини. Але чоловіки з маленькими дітьми в основному одружені, а це для позитивної і правильної Катюші зовсім не варіант.

А недавно подруга запропонувала познайомити Катю з цим самим Борисом, якимось давнім приятелем її молодої людини.

Борис, за словами подруги, «упакований по повній»: у нього квартира, машина, гарна робота, велика зарплата.

Катя з Борисом обмінялися телефонами, поспілкувалися в листуванні. Чесно кажучи, Катя від нового знайомого не в захваті. Що називається, «не зачепила».

Але Борису Катя сподобалася. Він просто-таки долав її повідомленнями в месенджерах, наполегливо запрошував зустрітися.

– Ну поспілкуйся ти з людиною, – хором умовляли Катю близькі, в тому числі і мати. – Сходи, подивися на нього вживу, це ж тебе ні до чого не зобов’язує. Хлопець-то непоганий! Тридцять років, на шиї ні у кого не сидить, працює. Одружений не був, дітей немає… Поговори, пообщайся, розважся, а там, може, щось і вийде…

Загалом, вмовили. Катя погодилася в п’ятницю ввечері сходити з Борисом в ресторан.

Ресторан, куди привіз її Борис, виявився недешевим, так. У Каті була з собою тисяча з дріб’язком, в її уявленні це пристойні гроші.

– Тут, напевно, дуже дорого? – нерішуче запитала вона кавалера, коли вони тільки підходили до ґанку.

– Ні, зовсім ні! – запевнив її Борис. – Дуже хороший ресторан, я часто тут буваю.

Про те, що таке дорого, а що дешево, у кожного поняття своє, звичайно. Катя навіть уявити не могла, що після вечері їм принесуть рахунок на таку суму.

Точніше, навіть не їм, а їй. Борис попросив офіціанта розрахувати їх окремо…

– Вона і замовила щось трохи: стейк, салат, ну, може, келих вина. Кава ще було. І рахунок принесли…

Катя вибачилася, вийшла в туалет і зателефонувала матері.

– Ось що це було, а? – зітхає Марина. – Та вже… Вразив дівчину розмахом.

Найдивовижніше, що деякі знайомі не бачать нічого такого в вчинку Бориса. Він зовсім не зобов’язаний був платити за дівчину на першому побаченні. А Катя, мовляв, сама винна – навіщо пішла в ресторан без грошей?

Навіщо набрала стільки їжі? Адже замовлення вона робила сама. Могла б обійтися без стейка, і взагалі, взяти каву. Розраховувала, що чоловік заплатить? Уууу, яка меркантильна!

– Ну, чесно кажучи, так, розраховувала! – каже Катя. – Я в цей ресторан йти не особливо хотіла, Борис сам наполіг. У цінах я не орієнтуюся, в таких місцях не буваю. Якби я знала, що буде такий рахунок – я б повернулася і пішла. Але Борис запевнив мене, що недорого! Він знав, що я не бізнес-леді, грошей у мене не бвгато… Природно, більше з цим Борей – нікуди і ніколи!

Як вважаєте, з Борисом дійсно більше мати справи не варто?

Або Катя сама винна: ​​за неписаними правилами, на першому побаченні кожен платить за себе, а вже потім, якщо зав’яжуться якісь відносини, тоді чоловік, може бути, і розщедриться. А за незнайомку ніхто платити не зобов’язаний?

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело