– Я БУДУ ХОРОШОЮ СВЕКРУХОЮ – З ОНУКАМИ БУДУ ВОДИТИСЯ, ПОДАРУНКИ ДАРУВАТИ ХОРОШІ, ВСІМ ЗАБЕЗПЕЧУ. МОЖЕ, І КВАРТИРУ КУПЛЮ МОЛОДИМ, ЯКЩО ТРЕБА БУДЕ. ЗА ОДНІЄЇ УМОВИ: ЯКЩО НЕВІСТКА ЗНАЙДЕ ДО МЕНЕ ПІДХІД! ХОЧЕ СВОЇМ ДІТЯМ ГАРНУ БАБУСЮ І БЕЗБІДНЕ ЖИТТЯ – НЕХАЙ СТАРАЄТЬСЯ! – ЗАЯВИЛА МОЯ ПОДРУГА ЛЮДМИЛА. НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ ЛЮДМИЛІ МОЖНА ТІЛЬКИ ПОЗАЗДРИТИ: У НЕЇ НАДІЙНИЙ ЧОЛОВІК, ВИСОКООПЛАЧУВАНА РОБОТА, ЄДИНИЙ СИН, ВЖЕ ЗАРАЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ ВСІМ ПІД ЗАВ’ЯЗКУ, ПАРА «ЗАЙВИХ» КВАРТИР НА ЗДАЧУ, ЗАМІСЬКИЙ БУДИНОК, АВТОМОБІЛЬ ШИКАРНИЙ, ГРОШІ В РІЗНИХ ВАЛЮТАХ І БАНКАХ – СЛОВОМ, ВСЕ, ЩО ДАЄ ВПЕВНЕНІСТЬ У ЗАВТРАШНЬОМУ ДНІ. АЛЕ ПІСЛЯ РОЗМОВИ ПРО НЕВІСТКУ МИ З НЕЮ НЕ СПІЛКУЄМОСЯ

Важко сказати чим керуються люди, які досягли в своєму житті успіху, мають гарні гроші і хорошу роботу. З меньш забезпеченими вони вже не рахуються. Адже мають тримати”марку”.

– Я буду хорошою свекрухою – з онуками буду водитися, подарунки дарувати хороші, всім забезпечу. Може, і квартиру куплю молодим, якщо треба буде. За однієї умови: якщо невістка знайде до мене підхід! – заявила в розмові одна моя знайома, Людмила.

Власне, ставати свекрухою їй поки рано – синочку тільки шістнадцять.

Проте життя своє Людмила звикла ретельно планувати, несподіванок не допускає, завжди думає про все наперед, і така тактика дає плоди.

На сьогоднішній день Людмилі можна тільки позаздрити: у неї надійний чоловік, високооплачувана робота, єдиний син, вже зараз забезпечений всім під зав’язку, пара «зайвих» квартир на здачу, заміський будинок, автомобіль преміум-класу, подушка безпеки в різних валютах і банках – словом, все, що дає впевненість у завтрашньому дні.

У тому, що голодувати не доведеться не тільки їй, але і синові, і потенційним онукам.

Звичайно ж, все це далося непросто, не з неба впало. Зароблено з нуля. Людмила – тітка житейски розумна, енергійна, активна, що володіє певною ділової інтуїцією.

І тут раптом така фраза.

– Ти ба яка! – здивувалася, почувши цю розмову наша спільна знайома.

– Підхід, значить, до тебе повинна знайти невістка? А що ти під цим розумієш, дозволь спитати?

– Розумію? Так те ж, що і всі! – парирувала Людмила.

– Невістка повинна буде дотримуватися субординації. Нормально сприймати критику, слухати, що їй кажуть, не сперечатися, не дутися і вже, звичайно, не скандалити в відкриту.

Повинна дзвонити мені сама, вітати зі святами, бути милою і усміхненою – навіть якщо їй щось в мені не подобається. А що тут такого? Хоче своїм дітям гарну бабусю і безбідне життя – нехай старається!

– А якщо вона не захоче підхід до тебе шукати і відносини налагоджувати, невістка? – уточнила знайома.

– Що, тоді і внуки не потрібні будуть?

– Та вже плакати не буду. Не захоче, її справа! Як до мене, так і я. Обійдуся без онуків!

«Як до мене, так і я» – правильний підхід свекрухи?

Матеріальне благополуччя дах знесло, почалася зіркова хвороба?

Або просто дама поки теоретик, а ось як до справи дійде – заспіває по-іншому?

А може бути, це нормально і правильно, така тактика – в невісткіних інтересах знайти підхід, тоді у дітей буде хороша бабуся?

Чесно кажучи, після цієї розмови, я іншими очима подивилася на Людмилу. Вона мені стала меньш приємною, ніколи не думала, що в неї може бути таке відношення до людини.