Свекру зовсім не знайомо поняття совісті. Не терплю людей-ледарюг! Нам зараз тяжко фінансово, а він мало того, що не допомагає, так ще й не працює сам, лише зрідка підробляє. Йому 52 роки. Живе за рахунок своєї дружини і пенсіонерки матері. Іноді у сина, у мого чоловіка, гроші просить. Здавалося б – яке моє діло? Але ні, мене це дуже дратує!

Наша сім’я зараз в напруженій фінансовій ситуації. Тому і я, і чоловік працюємо дуже багато. Практично без вихідних. Отримуємо копійки і намагаємося в них вмістити наші витрати.

Але це я не скаржуся. Дай Бог здоров’я і трохи удачі – і все налагодиться. Проблема в тому, що я не можу приймати людей такими, якими вони є. Це в цілому. А, зокрема, розмова про мого свекра.

Він зрідка підробляє, а в основному не працює. Йому 52 роки. Живе за рахунок своєї дружини і пенсіонерки матері. Іноді у сина, у мого чоловіка, гроші просить. Здавалося б – яке моє діло? Але ні, мене це дуже дратує!

Просто кипить все всередині.

Я не можу терпіти людей ледарів. Я не терплю хитрі психологічні маніпуляції, які очевидні з його боку.

Ніколи це йому особисто не висловлювала, тому що вважаю, толку від цього буде нуль. Тільки посваримося і все.

Як мені боротися з почуттям, що мені огидна людина, яка у 52 роки просить у матері гроші, щоб піти сигарети собі купити, хліб, машину помити? Та ще й обманює про суму і бере більше грошей!

Навіть люди, які заробляють самі, стільки не витрачають, скільки він. А якщо йому хто щось поперек скаже – так він бундючиться, стає злий, ображений, незадоволений. Типу йому всі повинні, і не виконують свої зобов’язання.

Я не знаю, як мені навчитися приймати людей такими, якими вони є? Як не звертати уваги на його поведінку?

Джерело