Чоловік проміняв мене і дітей на іншу, та доля віддала йому тією ж монетою.

У мене була чудова, як мені здавалося, сім’я, і троє дітей. Але одного разу все змінилося. Мій чоловік пішов від мене до іншої жінки.

Якось на вулиці я побачила їх разом. Відтоді я впізнаю її, коли де-небудь стикаємося. Треба сказати, що моя суперниця – доволі красива жінка. Але вона володіє симпатичним виглядом і абсолютно гнилим нутром.

Ця красуня знала, що забирає з сім’ї тата у трьох малюків. Мій колишній чоловік продовжував заходити до дітей, приносив їм іграшки та одяг.

Про речі з трепетом говорив: «Це Мариночка спеціально для вас вибирала». Старша донька якось запитала: «А хто це?», На що він відповів: «Одна дуже гарна і дуже хороша тьотя, яка вас любить! І скоро прийде до нас знайомитися!».

Ще й місяця не минуло, як ми розлучилися. Для мене це все було немов грім серед ясного неба. Все, що він говорив про його нову Мариночку, як і її подарунки моїм дітям, причиняли мені нестерпний біль.

Одного разу я не витримала і сказала колишньому чоловікові: «Давай мені гроші для покупки одягу нашим дітям. Я сама хочу їх одягати. Мені неприємно, що вона купує речі моїм малюкам!»

Якось я зустрілася з коханкою чоловіка і її сестрою біля дитячого магазину. Я вже виходила з покупками, а вони заходили.

Так близько мені ще не доводилася її споглядати. Висока і не зовсім худа блондинка з досить грубими рисами обличчя. З її очей струменів сірий холод.

Я застигла в розгубленості і дивлюся на неї. Вона підійшла до мене майже впритул, єхидно посміхнулася.

У моїй голові промайнула тільки одна думка: «У неї гарні білі зуби, як перли».

Я маленька, тендітна брюнетка. Марина наді мною схилилася, як велетень. Вона запитала: «Що такого на мені намальовано?»

Я сильно розгубилася, але сміливо відповіла: «Просто хотіла подивитися, що в вас є хорошого!».

Вона переможно дивилася зверху вниз і знову питання: «І що? Знайшла, чим я краща за тебе? Я сподіваюся, що для тебе це очевидно», на що я сказала:« Так в тому то і справа, що нічим! І вистачить моїм дітям одяг купувати, я сама хочу це для них робити!»

Увечері подзвонив тато моїх дітей і відчитав мене, як школярку. Зажадав, щоб я принесла свої вибачення його коханій жінці, без п’яти хвилин дружині.

Мені стало просто погано від такого нахабства і постановки питання.

Та ця ситуація якось розсмокталася сама по собі. З колишнім я чоловіком продовжую спілкуватися через дітей. Він навіть іноді проситься до нас переночувати.

Саме після розлучення я з кожним днем ​​все більше розчаровуюсь в ньому. Він поводиться, як розмазня. Таке відчуття ніби підмінили чоловіка.

А потім сталося те, чого ніхто не очікував. Мариночка прибрала до рук все його майно і вигнала зі свого життя. Він тепер хоче повернутися в нашу сім’ю!

Як пробачити його, я не знаю. З одної сторони – дітям потрібен батько, а з іншої – він уже ніколи не стане для мене тим, ким був раніше.