Нещодавно зателефонувала мама з села. Просила, щоб я поверталася додому. Сестра розлучилася і з новим чоловіком поїхала за кордон на заробітки, а їй дітей залишила. Жалілася, що грошей не вистачає, а потрібно дітей годувати. – Не приїду я, мамо, – сказала я і поклала телефон

У нашій родині, що складалася з 3-х чоловік, фавориткою і улюбленицею завжди була моя старша сестра Ірина. Різниця між нам 4 роки і ціла прірва з маминої любові. За матеріалами

-Ірина у нас розумниця і красуня, – любила повторювати мама, – я всю красу віддала старшій дівчинці, а на молодшу нічого не залишилося.

Природно, що я була сором’язливою, в окулярах, що робили мої очі маленькими, постійні насмішки від матері і сестри не робили мене більш впевненою у своїх силах.

Хотілося сховатися і бути, як можна непомітнішою. Відразу після школи сестра вирушила заміж:

-Ну і правильно, – підтакував мама, – ні до чого красивій жінці освіта. Нехай Людка (я) вчиться, все одно панчохою зростає.

У майбутнього чоловіка сестри були заможні батьки, він, незважаючи на 20 років, вже був власником власної квартири, їздив на дорогій машині.

Відсвяткувати весілля, чесно кажучи, довелося, так як у сестри вже живіт на ніс ліз. Але мама не вважала це чимось нехорошим і все примовляла:

-Правильно, а як їх, чоловіків, ще ловити? Я теж за тата вашого в очікуванні дитини йшла, інакше він не погоджувався.

Ну і де татко, думала я, пішов від нас відразу після мого народження. Я бачила, що у сестри прогноз в сімейному житті буде приблизно таким же.

Мені не вірилося, що Ірина та її скоростиглий і дуже егоїстичний чоловік зможуть побудувати нормальну сім’ю.

Час минав, я закінчила школу з хорошими оцінками, зібралася вступати до престижного ВНЗ, вибрала столицю, хотілося виїхати подалі від матері і сестри, їх насмішок і зневаги.

Адже навіть на випускний я пішла в звичайній повсякденній сукні:

– Навіщо їй на вбрання витрачатися, – порадила Ірина нашій мамі, – гарнішою вона все одно вже не буде, дай краще мені гроші, та з онуком посидь, ми з чоловіком відпочити хочемо злітати.

Так і вчинили.

Два літа поспіль я влаштовувалася на роботу, а протягом року сиділа за гроші з дітьми, була нянею з погодинною оплатою. Ці гроші я і взяла з собою, коли їхала.

Мама ж вважала, що я повинна залишитися вдома і бути нянькою в родині сестри, тому ні гривні на моє навчання вона витрачати не збиралася.

Нічого, я не пропала. Вступила до інституту, вивчилася і влаштувалася працювати. Через рік я зробила корекцію зору і зняла ненависні окуляри, з брекетами розлучилася ще раніше.

Виявилося, що я дуже навіть можу подобатись чоловікам. Столиця дала мені можливості і я не збиралася їх упускати.

Змінила стрижку і колір волосся, на роботі отримала підвищення, збирала гроші на квартиру, хотіла взяти в кредит.

Додому я практично не їздила. А навіщо? Мене там ніхто не чекав. Сестра розлучилася з чоловіком, підкинула матері старшого сина і пішла в новий шлюб, який теж не задався. Це я знала від матері, яка тепер часто стала мені дзвонити і скаржитися:

-Грошей не вистачає! Іринкин чоловік про першу дитину і чути не хоче, Ірина сама в декрет пішла, у неї грошей немає, а мені на одну мою зарплату важко виховувати і годувати онука.

Так мама натякала мені на те, що я повинна їй допомагати фінансово. Вони ж думали, я в розкоші купаюся, живучи в орендованій кімнаті і збираючи кожну копійку.

-Мамо, а де ж перспективний колишній чоловік Ірини? Де його забезпечені батьки? – запитала я маму.

-Чоловік її не працює, щоб аліменти не платити, а свати колишні заявили, що не стануть допомагати, що, якщо Ірині нема на що виховувати дитину, то вони із задоволенням візьмуть хлопчика до себе. Але це ж ганьба на все місто!

А просити у нелюбимої дочки, яка була чужою у своїй родині, не ганьба! А кинути дитину і піти в новий шлюб теж не ганьба.

Я підкидала матері трохи грошей, час від часу. Але вона розмірами допомоги була дуже незадоволена.

А через рік пролунав черговий дзвінок від неї:

-Значить так, – командувала мама, – Ірина розлучилася і поїхала з новим чоловіком на заробітки. Я залишилася з двома дітьми. Мені важко і нема на що їх ростити. Ти повинна виконати свій обов’язок перед сім’єю. Кидай свою столицю, повертайся і виховуй племінників.

Я кинула трубку. Я нікому нічого не винна. Точніше винна. Собі. Своє власне щасливе життя.

Я черства? Напевно. Але покласти життя на те, щоб стати нянькою дітей легковажної сестри я не бажаю.

А мама? Що ж. Вона отримала те, чого заслуговувала. Вона сама виховала такою свою старшу дочку.

А у мене через тиждень переїзд до своєї квартири, і з кредитом впораюся. А потім і про заміжжя подумаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел