УЛЯНА ДОПОМАГАЄ МАТЕРІ ПРОДУКТАМИ, АЛЕ ЧОЛОВІКОВІ ПРО ЦЕ НЕ КАЖЕ. НЕ БУДЕ Ж ВІН ПЕРЕРАХОВУВАТИ ФІЛЕ В МОРОЗИЛЦІ, АБО УПАКОВКИ ЯЄЦЬ І МАСЛА? ЧАСТИНУ З КУПЛЕНОГО МОЖНА ВІДВЕЗТИ МАМІ. ПРИБЛИЗНО РАЗ НА ТИЖДЕНЬ УЛЯНА ТАК І РОБИТЬ, ЗАВАНТАЖУЄ МАТЕРІ ХОЛОДИЛЬНИК НА КІЛЬКА ДНІВ. ТРЕБА СКАЗАТИ, КОЖЕН РАЗ ЦЕ ДУЖЕ ВЧАСНО: ХОЛОДИЛЬНИК НАЙЧАСТІШЕ АБСОЛЮТНО ПОРОЖНІЙ, І МАТИ ВЖЕ НА ХЛІБІ І ВОДІ. А НЕЩОДАВНО ЧОЛОВІК СКАЗАВ: – ЯКЩО ДІЗНАЮСЯ, ЩО ТИ ТУДИ ТЯГАЄШ ГРОШІ ЧИ ЇЖУ – РОЗЛУЧУСЯ
Уляна допомагає матері продуктами, але чоловікові про це не каже. Не буде ж він перераховувати філе в морозилці, або упаковки яєць і масла? Частину з купленого можна відвезти мамі. Приблизно раз на тиждень Уляна так і робить, завантажує матері холодильник на кілька днів.
Треба сказати, кожен раз це дуже вчасно: холодильник найчастіше абсолютно порожній, і мати вже на хлібі і воді. А нещодавно чоловік сказав: – Якщо дізнаюся, що ти туди тягаєш гроші чи їжу – розлучуся
– Швидка приїхала, лікар матері тиск міряє і питає: у вас зазвичай тиск який? – розповідає 33-річна Уляна. – Мати каже – не знаю, у мене навіть тонометра немає! Лікар давай сваритися – як же так, мовляв, у вашому віці і з вашими проблемами тиск потрібно знати завжди! Я бачу, що у вас дочка є, нехай вона прямо зараз йде в аптеку і купить вам хоча б найпростіший тонометр!
Уляна зараз в декреті з другою дитиною. Малюкові два роки, старшому шість. Своїх грошей у молодої жінки немає, її сімейний бюджет – це зарплата чоловіка. До того ж у них кредит. Втім, на життя їм грошей вистачає: зарплата чоловіка досить пристойна, і кредит вони погашають з випередженням графіка. Економлять, звичайно, але укономлять на всьому. Купують обновки собі і дітям, іноді ходять в кіно, сидять в кафе, дарують подарунки близьким.
Чоловік у Уляни зовсім не жадібний, завів їй карту до свого рахунку, і якщо щось потрібно купити дружині або дітям, це завжди без проблем.
Тільки ось про допомогу тещі чоловік і чути не хоче.
Чесно кажучи, пояснення цьому є: в перші роки шлюбу з Уляною чоловік погасив один за іншим кілька тещиних кредитів, узятих, на його думку, на всілякі дурниці: на нову кухню, телефон, поїздку у відпустку. Один кредит для матері брала, по її слізному проханню, навіть Уляна – і три роки потім виплачувала сама, тому що у матері на це сил не вистачило.
Щоб перекрити старий борг, мати брала новий, потім ще один, потім в сльозах йшла до дочки і зятя. Два рази зять допоміг, заплатив дуже немаленькі суми, і після другого сказав твердо: все. Більше не копійки, принципово. Теща повинна навчитися жити за коштами.
– На столичну пенсію жити цілком собі можна! – сказав Ульянин чоловік. – У мене і батьки живуть, і бабуся, і тітка. Від допомоги дітей відмовляються навідріз! Самі і продукти купують, і ліки, якось економлять, користуються пільгами. Нехай і твоя мама так живе.
Приблизно в цей час вони взяли кредит, потім народився старший син, і відмова зятя допомагати виглядала досить логічною.
Але залишити маму без матеріальної допомоги Уляна просто не може.
– Ось навіть в цей раз – ліків виписали штук шість різних, плюс тонометр! – зітхає Уляна. – Але ліки потрібні прямо зараз, швидку ми не просто так викликали. Грошей у матері немає, як завжди. Звичайно, я побігла в аптеку, все купила за списком, що треба: на 2 тисячі ліки і тонометр за 500 гривень. А що робити? Треба було потиснути плечима і піти?
– Чоловік тепер сваритися буде, так?
– Та ні, не буде. Він і не дізнається нічого, я готівкою платила! Минулого тижня, як знала, сумку собі купила за 1 тисячу, чоловікові сказала, що за 2. Плюс одяг дітям вхопила з хорошою знижкою в честь чорної п’ятниці, пощастило. Чоловікові, природно, про знижку ні слова. Так що гроші на маму в мене поки є.
Крім того, Уляна допомагає матері і продуктами, що вже казати про це чоловікові. Не буде ж він перераховувати філе в морозилці, або упаковки яєць і масла? Частину з купленого можна відвезти мамі. Приблизно раз на тиждень Уляна так і робить, завантажує матері холодильник на кілька днів. Треба сказати, кожен раз це дуже вчасно: холодильник найчастіше абсолютно порожній, і мати вже на хлібі і воді.
Грошей у неї немає ніколи, можна навіть і не питати. Уляна і не лізе з цими питаннями: боїться почути інформацію про черговий кредит.
Намагалася Уляна і по-хорошому домовитися з чоловіком, мовляв, ну давай хоча б їжу їй купувати найпростішу, і ліки. Але після того, як чоловік віддав останній раз борги за тещу банку, він вважає, що всі обов’язки перед матір’ю дружини виконав з лишком на кілька десятиліть вперед. І про те, щоб допомагати ще хоч копійкою, і чути не хоче.
А недавно і взагалі заявив дружині:
– Якщо дізнаюся, що ти туди тягаєш гроші – розлучуся. Ми, – каже, – моїм батькам не допомагаємо, вони просто ні копійки не беруть принципово, знаючи, що у нас двоє маленьких дітей, декрет і кредит. Теща теж повинна совість мати.
Але Уляна кинути матір не може, продовжує тягати туди гроші і продукти на свій страх і ризик.