Вчинок свекрухи, який вартий поваги.

Ніколи б не подумала, що в мою найскрутнішу хвилину мені допоможе свекруха. Коли 10 років тому, Богдан привів мене знайомитися з нею, по моїх плечах пробіг такий холод, що словами не передати. Одним словом, Марії Василівні я не сподобалася.

Справа в тому, що моя свекруха – дуже сильна і вольова жінка. Практично, все життя вона пропрацювала в сільській раді секретаркою. Для села – це неабияка посада. Люди подейкували, що її боялися більше, ніж голову сільської ради.

Також Марія Василівна практично сама звела два величезних будинки поряд один з одним і поставила на ноги двох синів. Вони обоє закінчили медичний університет і працюють лікарями. Чоловік свекрухи вже років 20, як на заробітках. Справно присилає гроші і приїжджає один раз на рік на зимові свята.

Здається, мою свекруху це не бентежить, як і те, що всі навколо знають, що у свекра закордоном давно інша жінка, то ж чоловік живе, як тепер це модно казати, на дві сім’ї.

Не зважаючи на те, що за мірками свекрухи, я не підходила її синові в жодному разі, після весілля вона дозволила нам оселитися в новому просторому будинку, який вона збудувала поряд із своїм спеціально для свого старшого сина, Богдана, тобто мого чоловіка. Вона ж мріяла, як син приведе багату невістку, і вони будуть добра наживати. А тут на горизонті з’явилася я – ні кола, ні двора.

Ми були щасливі, почали обживатися в новому домі, незабаром у нас з’явився син. Свекруха до нас не вмішувалася, хоч і жила поряд, заходила тільки у свята або по справах.

Так ми прожили п’ять років. Чоловік за цей час став дуже успішним лікарем, до нього з’їжджалися пацієнти з усієї країни. Про нього навіть телебачення відзняло сюжет, як про молодого і дуже талановитого фахівця.

Та з часом я почала помічати, що мій чоловік охолов до мене, часто затримувався на роботі. Спочатку саме роботу я і вважала причиною нашого віддалення, але десь глибоко в душі у мене закралася думка, що з’явилася інша. І я не помилилася.

На день народження нашого синочка, єдиного подарунка, якого просила дитина, було те, щоб тато був присутній. Богдан і справді не запізнився, відклав всі справи на роботі, і весь вечір провів з нашим сином і гостями, яких ми запросили. На одну мить мені навіть здалося, що існування іншої жінки в житті мого чоловіка я собі вигадала. Але це було просто затишшя перед бурею.

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років.

Я не вірила у те, що чула. Тієї ночі я не спала, не змогла заснути. В голові крутилися думки, як жити далі.

Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим.

-Я все знаю, про Богдана. І хочу тобі сказати, що вперше в житті я не підтримую свого сина. Якщо хоче, нехай іде – він просто повторить долю свого батька. Але кривдити онука я не дозволю.

Свекруха твердо винесла свій вердикт: – Ти з онуком залишаєшся жити тут. Богдана про це я вже повідомила.

Я була ошелешена – свекруха, яка з перших днів мене не любила, зараз пропонує мені такі нереальні речі.

Богдан з своєю новою пасією пішов жити на знімну квартиру. З мамою перший час він не спілкувався. Потім, холод в їхніх стосунках став трохи меншим, інколи я бачила, як він заїжджає до свекрухи. Нову невістку Марія Василівна так і не прийняла, принаймі, поки-що.

Богдан платить аліменти, я влаштувалася на роботу. Син скоро піде в перший клас. Ніби все налагодилося, але я зовсім незатишно почуваю себе в домі свекрухи, хоча вона поступила щодо мене і онука дуже благородно.