Доброго дня, любі читачі!

Нещодавно я прочитала на вашому сайті статтю від Марії, яка ображається на свою дочку, що вона живе зі своїм нареченим, не одружуючись. Я б все віддала, щоб бути на її місці!

У мене також є дочка, якій вже 32 роки, і вона не поспішає виходити заміж, та що казати, вона навіть не думає про заміжжя та діточок. Моя Галя, стара діва, у неї нікого немає. Ні друзів, ні знайомих. Цілими днями вона сидить вдома і ходить лише на роботу. Вона працює вчителем української мови, після повернення з роботи перевіряє свої зошити, у мене складається враження, що її життя проходить крізь пальці.

Діти моїх друзів подорожують, живуть у великих містах, роблять щось, мають інтереси, діти, сім’я. А моя дочка просто навсього зводить мене з розуму. Вона живе з дня на день, їй нічого не подобається, вона нічого не хоче, вона позбавлена ​​ініціативи та волі до життя.

Навіть мої сестри кажуть, що у мене більше енергії, ніж у моєї 32-річної дочки, яка проводить свої дні за переглядом серіалів та клацанням пальцями по телефону. Я не знаю, чому це відбувається, тому що ми з чоловіком були дуже хорошими, поки він був живий, і я досі ні від чого не відмовляюсь. Я їжджу на курорти, цього року була в Трускавці, маю невеличке господарство, співаю в церковному хорі! Я завжди вела активний спосіб життя.

Я не скажу, що Галя сильно втомлюється на роботі. В домі вона майже нічого робити не хоче. Я готую їсти, роблю покупки, вона іноді пилососить. Якби вона хотіла витратити цей час на знайомих, я зрозуміла – бо це молодість. Але вона “гниє” на дивані з телефоном у руках, і чекає з моря погоди!

До того ж, вона не піклується про себе. Не знаю, не знаю, що з нею відбувається. Я так заздрю ​​своїм сестрам, у них такі успішні дочки – чоловіки, діти, вони їздять на курорти, провідують батьків, щось собі організовують. А моя Галя така пасивна і відірвана від життя, нічого не хоче. Вона реагує на мої пропозиції лише криками…

Повернувшись з роботи, вона лише думає про те, щоб увімкнути телевізор, щось з’їсти і посидіти в телефоні. Ну що це за життя? Та я в її роки…

Я хотіла б змінити дочку. Знайти їй чоловіка, можливо, з ним вона якось ожила б. Життя настільки прекрасне, а вона його просто дармує, я їй так і кажу кожного дня, а вона просто грюкає дверима. Що вона робитиме, коли мене не буде? Чого мені чекати через 20 років? До чого вона прагне? Які її цілі? Вона не виконує жодної ролі, бо важко назвати перегляд серіалів і клацанням по телефону – якоюсь зацікавленістю. Я не знаю, що з нею буде, не про таке майбутнє своєї дитини я мріяла…

Я мрію про онуків, у мене стільки енергії, але я не думаю, що це мені дано… мабуть це моя помилка, але що я зробила неправильно?

Можливо, саме завдяки мені моя Галя ніколи не знайде чоловіка, не матиме сім’ї і ніколи не буде щасливою з тим, кого кохає? Я хотіла б допомогти їй когось знайти, але вона мені цього не дозволяє.

Мені просто соромно за дочку – вона лінива, у неї нікого немає, вона нічим не цікавиться.

Чому все так? Будь ласка дайте відповідь.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело