Я ще не зустрічала таких скупих людей – як мій чоловік. Спочатку я думала, що він заощаджує для досягнення своєї мрії і поділяла його прагнення, цією мрією був власний будинок. Хороша мета, а удвох накопичити простіше. Мій чоловік досить заробляв, щоб забезпечувати нас обох, ще й могли заощаджувати. Але Роман наполягав, щоб я йшла працювати, так швидше досягнемо його мети, та й на свої витрати я не буду брати з його доходів.

Мені це не дуже сподобалося, я сподівалась, що чоловік буде заробляти гроші, а я буду займатися дітьми і домашніми справами, але, якщо вже вийшла заміж, то потрібно підтримувати свого чоловіка, та і я була не проти жити у власному будинку. Тоді це був тільки початок.

Після весілля ми поїхали до моря, в Одеську область, де хоч і скромно, але добре відпочили. Там Роман економив на всьому. Він забороняв мені купувати навіть маленькі не дорогі сувеніри. Про екскурсії чи атракціони я взагалі мовчу. Навіть коли я хотіла купити креветки або солодощі, він мене переконував, що цього робити не варто, бо там продають невідомо-що.

Мені це дуже не подобалось, адже це були наші спільні гроші, які нам подарували на весілля, чому я не могла дозволити собі якусь маленьку забаганку? Я заспокоювала себе тим, що це тимчасово.

Але заспокоювала я себе марно. Далі ставало тільки гірше. Він ніколи не давав мені грошей, а якщо і давав то тільки в борг, для мене це було дико. Дійшло вже до того, що я писала йому розписки, коли брала гроші на елементарні речі. Мені було соромно за себе і я не могла зрозуміти як могла одружитись з такою людиною. Навіть дітей в нас не було – бо це дорого. Заспокоювала себе тільки тим, що у інших сім’ях бувають і гірші проблеми.

Нарешті через сім років ми назбирали кошти на будинок, але чомусь, Роман не поспішав його купувати, я не витримала і запитала  чому він тягне. На що мій коханий чоловік мені відповів, що треба ще декілька років потерпіти, треба щоб гроші були ще й на “чорний день”.

І тут мій терпець увірвався, я влаштувала йому скандал, який він запам’ятає на все життя. Потім, я забрала частину тих грошей які вкладала, порахувати було не складно бо Роман все записував, зібрала свої речі, які помістилися в одну сумку і пішла куди очі бачать. Я не розуміла, чому я так довго це терпіла. В першу чергу, я зайшла в дорогий ресторан і замовила найдорожчі страви де змогла за п’ять років насолодитись вишуканим смаком, тепер я можу взагалі собі ні в чому не відмовляти.

Вже за місяць ми розлучились, і я видихнула з великим полегшенням. Роман мені ще набридав, просив помиритися, але я таким життям вже наситилася вдосталь і більше не хочу навіть чути про нього. Після розлучення я влаштувалась на іншу роботу, з досить великою заробітною платою, познайомилась з молодим чоловіком, якого покохала, та він готовий за ради мене на все, через рік ми вже з ним одружилися і в щасливому шлюбі ось уже третій рік. Ми часто їздимо на відпочинок, де ні в чому собі не відмовляємо. А ще, скоро я стану мамою.

Пам’ятаю, як мій колишній чоловік дзвонив кілька разів на день і просив помиритися, питав скільки я заробляю на своїй справі і так далі. Мені були смішні його спроби. Найчастіше я просто клала трубку, а потім і зовсім заблокувала його. Зараз у мене нові відносини в яких мене цінують і люблять як жінку. Я отримую квіти, подарунки, дорогі прикраси і просто відчуваю себе потрібною, а не предметом для додаткового доходу. А мій колишній чоловік так і залишився один, напевно, не знайшлося більше такої дурепи, якою була я.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!