Чоловік сказав, що до нас їде свекруха. Вона вже сіла у потяг і скоро буде в нас. А жити буде з нами тиждень. Після слів чоловіка мені геть нічого не хотілося. Переступивши поріг, свекруха привітно посміхнулася, пройшла на кухню і почала діставати гостинці. Мені вона дала маленьку коробочку. Коли я відкрила її, жодного слова не могла промовити

Ще в старших класах школи я закохалася у Максима, свого майбутнього чоловіка. Він жив у сусідньому селі, у них школа була лише дев’ять класів, а вже в старші класи всі їздили в школу яка знаходиться в нашому селищі. Тоді я в нього і закохалась. Після школи він пішов в армію, а я вступила до інституту.

Коли Максим повернувся, ми з ним одружилися. Я перевелась на заочне навчання. Так вийшло, що після весілля ми з чоловіком поїхали жити в сусідній район, там від бабусі Максиму залишився будинок, коханий зробив у ньому гарний ремонт і ми там оселились. Село невелике, але дуже мальовниче, мені там відразу сподобалось, я просто закохалась в ту мальовничість.

Єдина проблема була з роботою, потрібно було їздити в місто, а це за 60 кілометрів. Але Максим, хлопець не ледачий, цю проблему він швидко вирішив. Взявши в банку кредит , він побудував теплицю і в ній ми вирощуємо троянди. Нам цього вистачає, навіть купили новий автомобіль. Так як фінансове питання нашої сім’ї ми вирішили, час подумати і про поповнення.

Через рік в наша сім’я стала більшою, у нас народився синочок Назар. Максим завжди в усьому мені допомагав, грався з дитиною, щоб я могла відпочити, порався по господарству, адже воно в нас не маленьке, навіть готувати встигав. Я мабуть найщасливіша жінка з таким чоловіком. Загалом, справлялися з усім самостійно.

Нашому синочку виповнилося 5 місяців, коли у нього почали з’являтися перші зубки. Назар постійно вередував, у нього часто підвищувалася температура. Ось тоді Максим і ошелешив мене новиною про те, що до нас їде його мама. Сказати, що я була здивована приїздом свекрухи, значить, не сказати нічого. Я була шокована цією новиною. Зараз поясню чому.

Відносини зі свекрухою у мене не склалися з самого початку. Вона навіть була проти нашого шлюбу. Точніше сказати, я їй не подобалася. Вся справа в тому, що Тамара Петрівна, вважала, що її синові я не підходжу, що йому потрібна більш гідна. Під цими словами мається на увазі матеріальна забезпеченість. Я ж із простої родини, де завжди жили від зарплати до зарплати. Завдяки моєму терпінню мені вдавалося змовчувати на всі висловлювання свекрухи на свою адресу і на адресу своєї родини. Однак я намагалася уникати спілкування з нею. Тому спілкувалися ми зі свекрухою тільки в разі крайньої необхідності. Думаю, що тепер зрозуміло, чому для мене новина про її приїзд стала громом серед ясного неба.

Максим сказав, що Тамара Петрівна пробуде в нас всього тиждень. Свекруха вирішила допомогти нам з чоловіком доглядати за Назаром. Я не хотіла нічого казати своєму чоловіку, я його дуже кохаю, як би там не було – вона його мати. За день до приїзду свекрухи я дуже хвилювалася і переживала.

Тамара Петрівна приїхала в хорошому настрої. Вона розповідала, як встигла скучити за онуком, за сином і навіть за мною. Потім свекруха стала розпаковувати привезені подарунки. В основному це був одяг та іграшки для Назара. Раптом свекруха дістала маленьку коробочку і простягнула мені зі словами, що це особисто для мене. У коробочці лежав красивий золотий перстень і сережки. Тамара Петрівна сказала, що це мені подарунок на день народження, на який вона так і не змогла приїхати. Мені, звичайно, було приємно, але в той же час незрозуміло, чому свекруха змінила до мене своє ставлення. За всі роки вона ніколи не дарувала взагалі ніяких подарунків. Також мені стало незручно, за те, що я для неї не приготувала ніякого подарунка.

Вночі Назарчик практично не спав. У нього знову піднялася температура, тому він вередував. Ми з чоловіком носили Назарка на руках по черзі, коли в нашу кімнату постукала Тамара Петрівна. Вона запропонувала свою допомогу, щоб ми з чоловіком могли поспати. Мене це знову не абияк приємно здивувало. Спочатку мені не вірилося в її щирість. Адже людина не може так змінитися. Тому в розмовах з Тамарою Петрівною я намагалася говорити про загальні речі. І взагалі, я намагалася бути зі свекрухою менше наодинці і весь час займала себе роботою. Справ дійсно було багато.

Хоча, сказати чесно, свекруха і справді змінилася. Вона не дивилася на мене зверхньо, ​​як це було раніше, не роздавала вказівки. Тамара Петрівна щохвилини намагалася проводити з онуком, бавлячись з ним. Ще вона взялася готувати. Кухня – це не моє улюблене заняття, свекруха і чоловік про це знають. Тому Тамара Петрівна вирішила тішити нас кожен день смачними пирогами та іншими стравами власного приготування. Треба сказати, у неї це добре виходило, смачніших пирогів я ніколи не їла.

Пройшов тиждень. За цей час я встигла купити гарний столовий набір і дуже красиву ікону в срібній оправі на подарунок для свекрухи. Я збиралася їй подарувати це в день від’їзду. Увечері чоловік мені повідомив, що Тамара Петрівна пробуде у нас до кінця місяця, а це ще три тижні! Мене ця новина не радувала, а навпаки. Так, свекруха вже не та зарозуміла жінка, до якої я звикла. Також вона допомагає мені по господарству. Однак її присутність в будинку мене просто напружувала. Напевно, свекруха зрозуміла мій настрій, тому що одного разу вона захотіла зі мною серйозно поговорити.

Почала Тамара Петрівна розмову з того, що попросила у мене вибачення за своє ставлення до мене. Тоді я не витримала і безпосередньо запитала у свекрухи, чим викликані такі зміни в її поведінці і вона відкрила мені свою таємницю. Виявилося, вона хвора. Лікуватись Тамара Петрівна відмовилась, вирішивши решту життя провести в колі близьких людей. Мені навіть стало соромно за свої погані думки про неї. І ви знаєте, я за цей короткий термін полюбила цю жінку, щиро полюбила матір свого чоловіка.

З Тамарою Петрівною ми добре подружились, зараз я шкодую, що ми не порозумілися раніше, вона дуже хороша людина і нам її не вистачає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!