Я дізналася про зради свого чоловіка випадково, спочатку помітила в його телефоні переписку з іншою жінкою, до того ж з моєю знайомою. Я йому нічого не сказала про свої підозри, думаю все одно викрутиться, вирішила спіймати, як то кажуть, на гарячому. За тиждень попередила, що в п’ятницю поїду до своєї матері, вона живе в іншому місті, і повернуся в неділю вранці, він як почув, то аж якось повеселішав. Я, як і пообіцяла, в п’ятницю після обіду зібрала доньку і поїхала до своєї мами. Але повернулась не в неділю, як обіцяла, а в суботу пізно в вечері, коли мене ніхто не чекав

Іноді бувають життєві ситуації, коли здається, що виходу нема зовсім. Однак через деякий час виявляється, що всі події були тільки на краще. Так сталося і в моєму випадку. Мені здавалося, що все скінчилось і ніякого майбутнього більше нема, життя втратило будь який сенс.

Я дізналася про зради свого чоловіка випадково, спочатку помітила в його телефоні переписку з іншою жінкою, до того ж з моєю знайомою. Я йому нічого не сказала про свої підозри, думаю все одно викрутиться, вирішила спіймати, як то кажуть на гарячому. За тиждень попередила, що в п’ятницю поїду до своєї матері, вона живе в іншому місті, і повернуся в неділю вранці, він як почув, то аж якось повеселішав.

Мій план спрацював, я як і пообіцяла, в п’ятницю після обіду, зібрала доньку і поїхала до своєї мами. Але повернулась не в неділю, як обіцяла, а в суботу пізно в вечері, залишивши доньку в матері. Квартиру я відкрила своїм ключем, тихенько увійшла і побачила те, що хотіла бачити найменше у своєму житті, але морально я була до цього вже готова, за тиждень я вже трохи заспокоїлась.

Гучного скандалу я влаштовувати не стала. Мовчки зібрала всі необхідні речі і поїхала назад до матері. Я відразу подала на розлучення і через місяць стала вільною жінкою. Однак була ще одна проблема – це житло. Квартиру ми купували спільно, отже чоловік захотів отримати свою частку, квартира в нас двокімнатна. Тож він виплатив мені гроші тільки за третю частину квартири, обіцяючи через деякий час повернути решту.

Я не знала куди мені йти, для купівлі хоча б однокімнатної, цих грошей було замало. На перший час я переїхала до матері, але жити з мамою постійно я не хотіла, хотілось змінити все кардинально. До того ж, я мріяла про своє власне житло. Якось ми сиділи з подругою і обговорювали моє становище, я мусила комусь виговоритися. Моя подруга вислухала мене без зайвих слів. На наступний день вона приїхала до мене і розповіла, що в сільську амбулаторію потрібен сімейний лікар, село знаходиться за 60 кілометрів від обласного центру, але досить розвинуте за допомогою місцевого фермера, який повністю його відтворив. Там була нова школа, дитячий садок, розвинена інфраструктура і якраз завершилось будівництво нової амбулаторії, в яку потрібен лікар. Крім того, фахівця забезпечують житлом.

Пропозиція звучала заманливо, хоча, по правді сказати, мені було трохи страшно. Все кинути і поїхати в село! Тим більше для мене, людини, яка виросла в місті. Роздумувати часу не було. Вакансію могли зайняти, мені потрібно було швидко визначатися. І я зважилася на переїзд. На новому місці мене прийняли добре. Село виявилася досить сучасним. Особливо я була приємно здивована, побачивши своє нове житло. Все було як уві-сні. Мені представлявся звичайний сільський будинок, де треба заготовляти на зиму дрова, де всі зручності на вулиці і так далі.

Як же я зраділа, коли мене привели в великий котедж, на дві сім’ї, з усіма зручностями. Таких котеджів була ціла вулиця. У такий спосіб намагалися залучити молоді сім’ї. Більшість моїх сусідів працювали на фермерському господарстві, дехто в школі, в садочку і в амбулаторії. Так почалося моє нове життя, донечку без всяких проблем взяли в дитячий садочок і я з усім натхненням взялася виконувати свої обов’язки сімейного лікаря.

Спочатку я довго не могла звикнути до затишку який тут панував, не потрібно було долати велику відстань, щоб дістатися до роботи. Все так спокійно і врівноважено, мальовнича природа, чисте повітря завжди свіжі продукти на місцевому базарі. І я зрозуміла, що нарешті знайшла своє місце – мені тут сподобалось, а головне я нарешті заспокоїлась.

Ще – біля кожного котеджу, були досить не маленькі земельні ділянки, де ми з донькою, з захопленням почали садити різну городину. Мені це дуже подобалось, а донька взагалі була в захваті. Є тут і чудова річка, куди ми з донькою дуже любимо ходити. В мене з’явилось багато нових знайомих, з якими ми жили по сусідству і які весь час допомагають одне-одному. В місті такого нема, я навіть не знала своїх сусідів які жили за стіною, а тут все набагато простіше.

Іноді я навіть вдячна чоловіку, що все сталося саме так, адже як би ми не розлучилися, я б ніколи не була такою щасливою, отже, щоб не трапилось – то на краще.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!