В один прекрасний вечір, коли ми сиділи за вечерею, в двері постукали. Моя мама відкрила і побачила свою рідну сестру, Світлану. Мама розплакалася від такої неочікуваної зустрічі. Коли я лягла спати, то почула розмову, Світлана приїхала шукати свою доньку, яку колись залишила. Мама мовчала. А наступного дня, коли мама була на роботі Світлана прибігла і сказала, що це я її донька. Світлана була багатою жінкою, сказала, що забере мене до себе, а мама плакала

Нещодавно я дізналася, що моя мама, мені зовсім не рідна. Це для мене стало такою несподіванкою, що важко передати словами. Я на якийсь час взагалі замкнулася в собі, не хотіла спілкуватися навіть з рідними мені людьми. Так склалося, що моя мама виховувала мене сама. Коли я запитувала її за батька, то вона відповідала, що його не стало вже давно, ще до того, коли я з’явилася на світ.

Але я виявилася все таки її родичкою, я являюся їй рідною племінницею. У мами виявляється є рідна сестра, яка молодша за неї на три роки. Її ім’я Світлана. Вона народила мене в сімнадцять років.

Відразу ж після того, коли я з’явилася на світ, вона залишила мене ще в лікарні і поїхала в невідомому напрямку, навіть нікому не сказавши. А моя мама, відразу ж як дізналася, про вчинок своєї рідної сестри, відразу, ні хвилини не роздумуючи, побігла в ту лікарню і  удочерила мене. Швидко збирала усі потрібні документи, щоб мене не забрали до себе якійсь чужі люди.

Тітка Світлана, моя рідна мати, але назвати я її так не можу, поїхала і більше не приїжджала до нашого міста ніколи. Вона ніколи не телефонувала і не писала своїй рідній сестрі.

У них завжди протягом всього життя були складні відносини. Напевне тому що у них зовсім різні погляди на саме життя. Мама все життя працювала старанно, розраховувала лише на себе, постійно старалася, щоб у неї була якась складена копійка і тільки щоб у мене все було не гірше, як у людських дітей.

Світлана навіть своїх батьків особливо ніколи не шанувала. Як тільки Світлана поїхала, так більше і не згадувала про рідних батьків. Вона поїхала і ніколи більше не давала вісточки про себе, ніколи не цікавилася батьками.

Навіть коли не стало її батьків, вона не з’явилася, та й повідомити їй нікуди було, адже ніхто не знав де вона знаходиться. І ось через майже вісімнадцять років, Світлана з’явилася на порозі батьківської хатиі.

В один прекрасний вечір, коли ми сиділи за вечерею і розповідали, як у кого пройшов день, моя мама відкрила двері і побачила свою рідну сестру, Світлану. Вони навіть обнялися і мама розплакалася від такої неочікуваної зустрічі.

Вони якось дивно обоє дивилися на мене. А потім всі лягли спати. Потім, я чула як вони сиділи вночі на кухні і розмовляли. Світлана, розповідала, що живе дуже добре і заможно, має великий будинок, дорогий автомобіль, ні в чому собі не відмовляє.

Але от тільки одна проблема є у неї, в особистому житті у Світлани вже багато років не ладнається зовсім. І ось, вона задумалася вона про те, що шансів на побудову особистого життя, залишається зовсім небагато і у неї  не має ні чоловіка, ні дітей, а роки біжать, кому то все дістанеться.

Вона вирішила приїхати і спробувати знайти свою дитину, залишену багато років тому. Мама пояснила їй, що швидше за все, її дочку хтось давним-давно вже удочерив, і вона навіть й гадки не має, де вона зараз.

Вона не стала говорити їй про те, що її рідна донька ось, зовсім поруч з нею, спить спокійно за стіною, що мене удочерила саме вона. На наступний день, вона почала свої пошуки і все таки дізналася правду.

Світлана прилетіла додому як на крилах і прямо з порога, не замислюючись ні на хвилину, що перед нею дитина, для якої це може бути справжнісіньким потрясінням, сказала мені всю правду. Це для мене було ударом. Я не могла повірити в те, що тільки що почула.

А вона, навіть не помічала мого стану, весело щебетала про те, що як добре ми з нею заживемо разом. Що вона забере мене з собою і влаштує вчитися в престижний інститут. Тут повернулася моя мама з роботи і Світлана почала на неї кричати, що вона відразу їй не розповіла.

Моя мама дуже засмутилася. Вона зрозуміла, що Світлана забере мене з собою і я швидше за все погоджуся, але вона може мені дозволити все, чого не може моя мама у маленькому селі і перспектив тут ніяких.

Я ж завжди мріяла про хороше життя, мріяла про свій автомобіль, і зараз все це може перейти у реальність. Світлана, зібралася з’їздити додому на кілька днів і дала мені час все добре обдумати, сказала, що буде готувати всі необхідні документи, щоб мене повернути назад.

А я вже заздалегідь знала, що нікуди не поїду. Адже вона кинула мене колись. Я тепер знаю це точно. І ніякі обставини, не можуть її виправдати. мені шкода свою маму, я дуже її люблю. Мені шкода, що у нашому житті з’явилася світлана знову, вона завдала нам багато болю. Ми з мамою ще пару днів після її від’їзду плакали і заспокоювали одна одну. Але тепер ми точно знали, що сказати світлані, коли вона приїде знову. Нехай не руйнує наше життя, і більше ніколи в ньому не з’являється.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!