У дитинстві я дуже хворіла. Як тільки вилікувала біль в горлі, у мене починався кашель. І так тривало постійно. Батьки не могли піклуватися про мене, бо вони обоє працювали, тож я багато часу проводила у бабусі в селі.

Донині я пам’ятаю її вічні поради: “Одягнися добре, застудишся! Ти йдеш без шапки? Ти знаєш, хвороба йде з голови!”

Результатом бабусиних зусиль було те, що я продовжувала ходити одягнена, як цибуля.

Я продовжувала потіти, спати з бабусею в жаркій кімнаті та уникати свіжого повітря. Зрештою я дивом вилікувалася від дитячих хвороб.

Я почала жити власним життям, вийшла заміж і влаштувалася на адміністративну роботу у страховій компанії.

Спочатку все було добре. Але після двох років сидіння в офісі з кондиціонером я відчула, що щось відбувається. У мене боліла голова, в очах пекло, постійна слабкість. Я почувалась наче старенька бабуся, а мені було всього 30 років.

На роботі я не могла йти на вічні лікарняні. Мене могли звільнити за таку “роботу”. Щоб цього не сталося, я буквально переносила хворобу на ногах. Я запам’ятала бабусину пораду, намагалася зігрітися якомога більше, потіла і купувала в аптеці всі “чудодійні” препарати від грипу та застуди, які бачила в рекламі.

Але одного разу моє тіло подало мені знак зупинки. Швидка допомога доставила мене прямо з робочого місця до лікарні. Виявилося, що у мене запалення. Далі тривало лікування. Через ускладнення я приймала один антибіотик за іншим, за що платив мій і без того слабкий імунітет.

Через кілька місяців я звільнилася з роботи. Пам’ятаю, я сиділа у ліжку і скаржилася, що з кожним днем ​​почуваюся гірше. Через таке лікування в мене почались проблеми зі шкірою, випадало волосся, і тому подібне. Тоді я вирішила, що повинна почати робити щось інше. Зрештою, я не можу почуватися старою бабкою у молодому тілі!

Тож я пішла на самонавчання. Я десь читала, що загартовування може поліпшити імунітет. І оскільки погіршення захисних сил організму було для мене ключовою проблемою, я почала її вирішувати.

Коли я читала про загартовування, я сміялася. Моя бабуся, мабуть, би перевернулася  на кладовищі, якби побачила, що я збираюся робити. Поміняти гарячу ванну на прохолодний душ спочатку було важко. Мій чоловік бачив, як сильно мені доводилося переступити через себе.

Окрім загартовування, я переконалася, що не вживаю достатньо вітамінів і докорінно змінила спосіб харчування. Ми з чоловіком перейшли на різні салати, вживали більше зелені. Вже після першого місяця я помітила, що в мене набагато більше енергії.

Коли надворі йшов дощ, я одягала водонепроникний одяг, брала парасольку і йшла гуляти. Відчуття того, що дивитись на дощ інакше, ніж через вікно офісу, справді було того варте. Через пів року я помітила, що навіть взимку не застуджувалася.

Я ношу шапку лише тоді, коли мені це дійсно потрібно. Я викинула об’ємні в’язані моделі на тонкі беретки, які достатньо захистять мене від найлютішої зими. І я знаю, що бабусь не завжди потрібно слухати. Так, я розумію, що вона хотіла для мене кращого, але тим не менше, її перебільшена турбота знищила мій імунітет.

З часом і мій чоловік почав загартовуватися. Температура в спальні встановлена ​​на рівні 17 градусів. Це нас влаштовує. Тільки коли час від часу до нас приходять друзі, вони тремтять від холоду. Я рада, що змогла це подолати. Я не хворію вже кілька років і можу насолоджуватися повсякденними дрібницями.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – kobieta

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело