На моєму весіллі мама сказала мені: “Важко тобі буде з ним, доню”. Я тільки зараз розумію, що вона мала на увазі. Мій чоловік прямо на нашому весіллі залицявся до моєї молодшої сестри, з якою в той день вперше познайомився. Сестра не знала, що робити, тому розповіла все мамі.

Моя мама – дуже мудра жінка, тому порадила сестрі не звертати на нього уваги, а мені зробила таке незвичайне, як для весілля, застереження. З батьком вона давно розлучилася саме з цієї причини – він дуже любив жінок. Мама терпіла, але коли його коханки почали приходити до нас додому, не витримала, і розлучилася. Не стримав її навіть той факт, що на руках у неї було двоє маленьких дітей.

Мама завжди любила повторювати: “Зраду пробачати не можна”.

Тоді я не звернула увагу на мамині слова, я була закохана і щаслива. Я родом з маленького провінційного містечка, і коли на мене звернув увагу мій одногрупник, який народився і виріс в столиці, я була безмежно рада. Через рік Віктор зробив мені пропозицію.

Після весілля ми поселилися в квартирі у чоловіка. З нами жила свекруха. Вона була хорошою жінкою, і ніколи не втручалася в наші справи.

Спочатку все було, як у людей – ми вчилися і працювали, а вечорами разом обговорювали, як пройшов день.

Та з часом чоловік почав затримуватися на роботі, приходив пізно і втомлений. Я почала підозрювати, що справа не лише в роботі.

Віктор влаштувався менеджером в одній крупній компанії. Заробляв добре, але робота забирала в нього багато часу. Я практично не бачила чоловіка.

Моя мама не переставала мені повторювати: “Доню, дивися добре. Підуть діти, тоді гірше буде”.

Одного разу, я не витримала, і пішла до чоловіка на роботу. В обідню перерву мій чоловік вийшов в обнімку з шикарною блондинкою, сіли в авто і поїхали, очевидно, щось перекусити.

Ноги у мене підкосилися, але я не знала, що робити. По дорозі додому я себе заспокоювала, що то могла бути пересічна колега по роботі, яка теж зголодніла і вирішила скласти компанію моєму чоловікові.

Але, через кілька днів, все стало цілком зрозуміло. Блондинка написала мені в соцмережі, що хоче зі мною поговорити. Мені було цікаво, про що, тому я погодилася на зустріч.

Ми домовилися зустрітися в обідню перерву в кафе, неподалік від роботи. Алла, саме так дівчина мені представилася, відверто сказала мені, що вони з моїм чоловіком вже певний час зустрічаються. Просила мене піти з їхнього життя по-доброму, і не заважати їхньому щасливому майбутньому. Адже скоро їх буде троє – дівчина, щоб добити мене, тріумфально оголосила, що чекає дитину від мого чоловіка.

Від почутого мені стало зле, я ледь не втратила свідомість. Приїхавши додому, перше, що я зробила – набрала свою маму. Мені дуже була потрібна її порада. Мама сказала мені, щоб я негайно збирала речі і їхала до неї, повторивши свою улюблену фразу, що “Зраду пробачати не можна”.

Я так і зробила, а коли ввечері чоловік повернувся додому, мене уже там не було. Зранку Віктор був у моєї мами з проханням,щоб я повернулася до нього. Сказав, що та жінка нічого для нього не значить, і що любить він лише мене одну.

– А як же дитина, – запитала я.

Чоловік відповів, що від дитини від відмовитися не може, що він визнає її офіційно і буде сплачувати аліменти.

Я сказала, щоб він забирався геть, і що ніколи його не пробачу. Але через кілька днів я дізналася, що теж чекаю дитину. Своїй мамі цю новину, поки-що, не оголошую, бо добре знаю, що вона мені порадить.

Я б хотіла сама прийняти це рішення, адже тепер це стосується не лише мене, але й нового життя, яке зародилося в мені. Я не знаю, що робити – повертатися до чоловіка, щоб у моєї дитини був батько, чи назавжди викреслити зрадника із свого життя, як це радить зробити мені мама.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.