Дочка вийшла заміж і привела нам додому зятя. Хлопець старший від неї на вісім років. Ще під час першого знайомства ми були ошелешені, не розуміли, як дочка могла вибрати саме його.

Він почав з нами жити, а я не перестаю дивуватися його винахідливості. Фантазія зятя не має меж, і що найголовніше, іноді його ідеї дійсно прокочують.

Не можу зрозуміти – або він щасливий геній, або відмінний аферист, але зараз він нам з чоловіком зробив таку пропозицію, що ми в розгубленості: приймати її чи ні. Зять запропонував нам взяти на себе квартиру в кредит.

Донедавна ми жили дружно, але з деякого часу наші стосунки дійшли до такого піку, що нам обов’язково треба роз’їхатися. На себе зять квартиру оформити не може, він офіційно ніде не працює.

В університеті він вчився на програміста, працювати на когось ніколи не хотів, тому працює сам на себе. Відкрив там в своєму комп’ютері щось типу бізнесу, і робить вигляд що заробляє, навіть гроші іноді у нього є.

Ріс хлопець з батьком, матері у нього давно не стало. З мачухою він спільної мови не знайшов, от і поїхав вчитися, та так тут і залишився.

Мій зять, треба визнати, має удачу в руках. Колись, коли це ще було, він грав в ігрові автомати і завжди зривав великий куш. Так, будучи студентом, він міг жити на широку ногу, завдяки своїй удачі. Але головною своєю удачею зять називає те, що зустрів нашу доньку і нас. Каже, що йому дуже пощастило з тещею і тестем.

Зять вміє піддобритися. Він смачно готує, часто робить вечерю для всіх. Але гроші на продукти бере у нас, мовляв, всі свої власні гроші вклав у бізнес. І ці тимчасові труднощі, як він їх називає, у нього постійно. Я питала вже у доньки, що то за робота така, весь час сидіти біля комп’ютера.

Дочка пояснила, що у нього не тільки бізнес. Він ще робить ставки і часто виграє. Додала, що не сумнівається – скоро її чоловік буде дуже багатим.

Я ж не налаштована так оптимістично. Донька іноді показує мені подарунки від чоловіка: то сумочку, то сукню, то золотий ланцюжок. Але я іноді думаю, що вона сама собі все це купує.

Ми б, може, і далі так жили, якби не почалися конфлікти між зятем і тестем, тобто моїм чоловіком. Він не може змиритися з тим, що зять нічого по дому не робить з чоловічих обов’язків.

Мій чоловік від зятя не бачить ніякої серйозності, ніякої надійності і перспективи. Напруга в будинку стала наростати. Клімат в сім’ї став такий, що ми зрозуміли – пора жити окремо.

Вирішили брати квартиру в кредит. Але зять фактично не працює, а у дочки зарплата в конверті. Вони взяти кредит на себе не зможуть.

І тут зять висуває мені ідею: «А давайте ви на себе оформите кредит – вік у вас з чоловіком ще дозволяє (нам по 54 роки з чоловіком). Ви не хвилюйтеся – все оплачуватиму я, тому що підняв свій бізнес, і скоро буду отримувати відмінні гроші».

Мій чоловік щось цьому не вірить, відразу в штики: звідки гроші у ледаря? Дочка знову в сльози: «Тату, ти нічого не знаєш, я перевіряла, його бізнес дійсно на висоті!».

А я вже і сама не знаю, що думати. У мене вже сумніви – а може зять дійсно має рацію? Може, допомогти дітям. Але якщо чоловік правий, і ніяких грошей у зятя немає, то нам до глибокої старості треба буде виплачувати ці гроші.