Лариса брехала своєму чоловікові, відчайдушно завищуючи ціни. Таким чином вона, проти волі чоловіка, допомагала своїй сім’ї: мамі і сестрі. Всім відомо, чим більше даєш – тим більше починають просити і вимагати. Заради чималих апетитів родичок, Ларисі довелося вдатися до ще одного способу обману: вигадати домробітницю.

– Тома, привіт. Мені потрібна твоя допомога, – зателефонувала Лариса сестрі, коли її чоловік Дмитро виявив бажання познайомитися з домробітницею. – У тебе є якась подруга, яка може до мене приїхати і представитися моєї домробітницею? Діма почав підозрювати, що це я будинок в порядок привожу, вимагає знайомства.

– А що, своїх подруг у тебе немає?

– Діма їх усіх бачив і знає. Виручиш?

– Я позапитую.

– Тома, мені завтра треба! Будь ласка!

– Я ж уже сказала, що позапитую! – роздратовано відповіла Тамара.

– Дякую, буду чекати дзвінка. Поговоривши з сестрою, Лариса на мить задумалася: а навіщо вона взагалі бреше чоловікові? Гроші, які виділяються Дмитром на оплату послуг домробітниці, осідають в кишенях Тамари і мами. А Тамара, замість того, щоб допомогти з пошуком підставної працівниці, ще й незадоволена?

Шлюб Лариси і Дмитра був сприйнятий її родичками як відповідь на багаторічні благання і заклики до вищих сил з проханнями вибратися з убогості. Дмитра, з зарплатою в сто тисяч гривень, вони вважали заслуженим подарунком долі. Сюрпризом стало те, що Дмитро навідріз відмовився допомагати безробітним особам. Вірніше, він допоміг: знайшов підходящі вакансії і домовився про прийом на роботу.

Але на співбесіду не прийшла ні сестра, ні мати Лариси. Чоловік з чистою совістю умив руки, заборонивши дружині викидати гроші на вітер – віддавати їх цим ледащам.

Лариса викручувалася, як могла: купувала дві блузки замість однієї, другу віддаючи сестрі. Продукти закуповувала в подвійній кількості і чесно відвозила половину мамі. Завищувала ціни на одяг, взуття і косметику, куди йшла різниця – і їжаку зрозуміло: в бездонні кишені Томи і мами.

Увечері, за півгодини до повернення Дмитра з роботи, Лариса ще раз зателефонувала сестрі. – Мені ніколи! – агресивно відповіла Тома.

– Тома, якщо до завтра у мене не буде кандидатки в домробітниці, яка підтвердить, що вже кілька місяців прибирає у мене вдома, я розповім чоловікові правду і шиш вам з мамою, а не гроші! – несподівано для самої себе розлютилася Лариса, відразу ж засоромившись свого пориву.

– Грошима докоряэш, так? Хороша сестра. Буде тобі кандидатка!

Прибравши телефон, Лариса погладила живіт: «Нічого, малюк, тато нас не буде сильно лаяти. Чи буде? Як думаєш?” Останній місяць видався особливо важким: велика дитина, постійне відчуття втоми і бажання поспати. Ще раз погладивши живіт, Лариса пішла домивати ванну: гроші за це чоловік заплатив уже.

У ванній кімнаті Дмитро, повернувшись з роботи, і знайшов дружину. Процес був в самому розпалі. Чоловік викликав швидку і поїхав з дружиною в пологовий будинок. У четвертій годині ночі на світ з’явився Максим. Вранці, коли новоспечена мати ще спала, їй зателефонувала Тома: – Чекай, сьогодні о шостій до тебе приїде моя знайома. Її звуть Наташа, твій номер я їй дала. На проїзд їй потім даси.

– Тома, я народила, – ледь чутно промовила Лариса.

– Народила? Почекай, ти зараз в пологовому будинку? А якого дідька я тут п’яту точку рву, щоб тобі нібито домробітницю знайти? Коротше: тебе як випишуть, ти мені подзвони, я Наташку пришлю. Все допобачення!

Ні слів привітань, ні питань про самопочуття. Лариса сподівалася, що хоч мама, якій Тома обов’язково скаже про народження дитини, подзвонить, порадіє також виявить бажання побачити онука.

Дзвінок мами пролунав після обіду: – Ларочка, як це здорово! Знаєш, що можна буде робити? Купувати дитині речі вживані, а твоєму Дімі говорити, що все нове і дороге! А ще …

Лариса не стала слухати, що там ще у мами в планах. Вона нарешті зрозуміла одну важливу річ: родичкам на неї начхати. Вони навіть не зволили запитати, як звуть немовля, зате вже придумали, як на факті його народження можна набити свої кишені. Діма мав рацію: гроші на вітер.

Лариса все розповіла чоловікові: що не було ніякої домробітниці – цього персонажа вона вигадала, і речі дешевше коштували, і продукти тепер будуть купуватися тільки для них трьох, ні шматочка хліба не піде на сторону.

– Головне, що ти сама це зрозуміла. Марно лаятися і забороняти, поки до самої людини не дійде. Я ліжечко зібрав. Чекаю вас вдома, – посміхнувся Дмитро.