Мого чоловіка, Михайла, зараз аж ніяк не назвеш турботливим і люблячим. Але ми продовжували жити разом, бо йти мені особливо нікуди. Ми одружилися 12 років тому.

Коли виходила заміж за нього, я не думала про те, що коли-небудь опинюся в такому скрутному становищі. Справа в тому, що Михайло мені зраджує і я втомилася терпіти постійні зради свого чоловіка. Для мене найприкріше те, що він навіть не приховує нічого. Тому що знає – мені йти нікуди.

Коли ми познайомилися, Михайло був зовсім іншим. Він дарував мені квіти, подарунки, говорив, що любить мене. Зазначу, що він приїхав до нас в будинок через пів року нашого знайомства і попросив у батька моєї руки. Його пропозиція була несподіваною, але настільки переконливою і справжньою, що я відразу погодилася.

Потім я переїхала до нього. У нашому сімейному житті все було дуже добре, але тільки перші п’ять років. Після народження доньки я стала помічати якісь незвичайні дивності в поведінці мого чоловіка. Коли я зрозуміла причину його вчинків, то стало дуже неприємно. Я усвідомила, що чоловік зраджує мені. На жаль, я не помилилася.

Спочатку мені про це розповіла наша спільна знайома, а потім мені зателефонувала і сама ця жінка, сказала, що у неї з моїм чоловіком все серйозно, і щоб я не заважала їхньому щастю. Найдивовижніше, що коли Михайло повернувся додому, він не відмовлявся, а чесно зізнався, що все це правда.

У мого чоловіка є інша жінка. Чого йому не вистачає? У нас практично немає непорозумінь. Я стежу за своїм зовнішнім виглядом, за фігурою. Крім того, в нашій квартирі порядок. Я займалася нашою дитиною, але при цьому завжди знаходила час і для чоловіка. Може йому нудно зі мною? Або я йому набридла?

А хто ця інша жінка, яка вклинилася в нашу сім’ю? Чоловік не розповідає про неї. Які у неї цілі? Не знаю, що й робити в моїй ситуації? Скільки це буде тривати? Як витерпіти співчутливі погляди сусідів?

Я б давно вже забрала дочку і поїхала до батьків. Але там і без нас тісно. Брат з дружиною і дитина, мої батьки і бабуся живуть в одному невеликому будинку. Мені з дитиною немає там місця. Та й не знаю, як чоловік відреагує на те, якщо я захочу забрати дочку. Він увечері іноді грається з нею, та й наша дочка любить тата. Ми живе в його квартирі. Я не маю на неї ніякого права.

І в той же час, мій чоловік вже ніколи не буде мені рідним. Ми живемо з ним як співмешканці. І не більше. А може він і не любив мене ніколи? Так, він говорив, що обожнює, але може, обманював мене? Зараз між нами порожнеча. Я не бачу сенсу такого співжиття. Мені набридло все це, я втомилася. Я не зможу забути зради чоловіка.

Може поговорити з чоловіком і запитати, що він відчуває до мене? А що мені дасть ця розмова? Я думаю, що легше мені не стане. Найприкріше для мене і абсолютно незрозуміле – він не визнає своєї провини. Чому він такий байдужий? Як мені вчинити? І далі терпіти чи спробувати піти від нього в нікуди з дочкою на руках?

Джерело