Коли я виходила заміж за Ігоря, його мама була категорично проти. По-перше, я старша на шість років за її сина, по-друге, розлучена і у мене вже є дворічна донька.

Та Ігор вперто вирішив не слухати свою матір. Світлана Іванівна тоді поставила синові ультиматум – або він кидає мене, або у нього немає матері. Ігор зібрав речі і пішов, після чого свекруха просто викреслила сина з свого життя.

Але це не завадило їй прийти на наше весілля, щоб зіпсувати його. Світлана Іванівна при всіх гостях вручила мені в подарунок живу курку і голосно побажала синові, щоб найшвидшим часом він став вдівцем.

Ми почали жити разом, я отримувала немалі аліменти на свою старшу доньку. Ігор теж пішов працювати. Життя почало налагоджуватися.

Через рік у нас народилася спільна донька. Ми вірили, що цей факт пом’якшить позицію свекрухи – все ж рідна внучка з’явилася, та цей факт ніяк не вплинув на неї – вона і далі нічого не хотіла про нас ні знати, ні чути. Коли Ігор з дитиною прийшов до мами, вона їх навіть на поріг не пустила.

Нещодавно ми дізналися, що Світлана Іванівна вийшла заміж. Її чоловік прийшов жити до неї разом з своїм дорослим сином. Свекруха відразу ж їх обох приписала в свою квартиру. Коли пасинок дізнався, що ми робимо спроби помиритися з свекрухою, зателефонував моєму чоловікові з погрозами більше не з’являтися у їхньому житті.

– Тепер тут живемо ми з батьком. Ти проміняв свою матір на жінку – ось з нею і живи, не ходи сюди, тобі тут не раді!

Він щиро сподівався, що квартира дістанеться йому. Ну що ми могли зробити – ми залишили їх в спокої.

А потім нам зателефонувала сусідка свекрухи і повідомила, що Світлана Іванівна в лікарні. До цього стану її довели чоловік і його пасинок. Там ціла Санта-Барбара вийшла.

Пасинок привів в квартиру свекрухи дівчину. До неї почав клеїтися і чоловік свекрухи. Дівчина оголосила, що чекає дитину, яку збирається теж приписати в квартирі свекрухи. Та вона точно не знає, хто батько дитини. Свекруха від усього цього захворіла, спробувала вигнати їх всіх з свого дому, але зараз це неможливо, вони їй прямим текстом заявили, що вони там прописані і нікуди звідти не підуть.

Все це мій чоловік дізнався від матері в лікарні. Він вислухав її, розвернувся і поїхав додому. А вдома, коли переказував мені розповідь своєї матері, він позловтішався: – Тебе, наречену рідного сина, вона не прийняла, а пасинкову – в дім радо впустила, ще й прописала. Сама винна!

Я погоджувалася з чоловіком у тому, що свекруха сама винна. Але все ж, я почала переконувати чоловіка, що його матері треба допомогти.

Потрібно було оформити розлучення і виписати їх всіх з квартири ще до народження дитини. У мене якраз була подруга-адвокат, яка займалася подібними справами.

Та чоловік навідріз відмовився допомагати своїй матері і мені категорично заборонив це робити.

Я не послухала чоловіка, зв’язалася з подругою, коротко описала їй ситуацію, ми домовилися про суму її гонорару і я дала Лізі адресу лікарні та номер свекрухи. Чоловік, дізнавшись про моє втручання, влаштував мені скандал – сказав, що якщо я далі буду лізти, то він зі мною розлучиться.

– Мені плювати на її квартиру – нехай вона там з ким хоче живе! Наші проблеми її ніколи не хвилювали, чому я повинен зараз їй допомагати?

Я була не згідна, мені не було плювати на квартиру. Чому вона має дістатися чужим людям, якщо вона може перейти законній внучці, тобто моїй молодшій доньці.

Таємно від чоловіка я почала допомагати свекрусі повернути їй квартиру, їздила до неї в лікарню. Ігор про це дізнався і пішов від мене.

Свекруха ще судиться з своїм чоловіком і його сином, але ні мене, ні внучку, вона, як і раніше, бачити не хоче. Навіть “дякую” не сказала за все, що я для неї зробила, а чоловік не бере слухавку – не хоче зі мною розмовляти.

Своїм неприйняттям свекруха зруйнувала і своє життя, і життя нашої родини. І що тепер робити, я і сама не знаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.