Ми з чоловіком і маленькою донькою живемо тимчасово у моєї мами, накопичуємо на перший внесок за квартиру. Моя старша сестра вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка в інше місто.

Через місяць після того, як з’явилась наша дочка, в гості до мами приїхала моя сестра з двома дітьми-погодками – малим три і чотири роки. Вона збиралася йти на весілля до подруги, а моя мама того дня якраз працювала, сидіти з племінниками було нікому. І сестра почала вмовляти мене.

Я їй відразу сказала: «Як ти собі це уявляєш? У мене доньці лише місяць, а ти майже на добу хочеш залишити мене з трьома дітьми? ». Мій чоловік був у рейсі, я розуміла, що одна просто не впораюся з трьома дітьми, один з яких щойно на світ з’явився.

Тоді сестра повела себе негарно, почала при мамі говорити, що ми з чоловіком «живемо на всьому готовому, а коли потрібна допомога, то не можу виручити рідну людину! »

Мама несподівано підтримала сестру. Вони вдвох почали доводити, що діти не такі вже й маленькі і від мене потрібно лиш погодувати і вкласти в ліжко. Мама щиро не розуміла чому я не хочу допомогти сестрі, адже та вже три роки ніде не відпочивала, а тут така нагода. Я категорично відмовилась і думала, що питання закрите. Та ні…

У призначений день мама пішла на роботу, а як виявилось, залишилась таки одна з дітьми. Племінники носилися, як очманілі, намагаючись перекинути ліжечко дочки. Дівчинка моя вередувала. Всі троє відмовлялися від їжі.

Малі лізли в усі шафи і відчиняли все, до чого могли дотягнутись. Доки я відтягувала від шкоди одного і прибирала те, що він наробив, інший уже влазив кудись. Моя донечка від всього того шуму ні заснути ні поїсти нормально не могла.

Мені навіть важко описати все, що відбувалось. Урешті мій терпець скінчився десь о третій годині дня. Донька з самого ранку і до тієї хвилини не спала, квартира перетворилась на руїни, а я вже тихцем плакала. І тут діти попросили подивитись мультики. Я від радощів аж підскочила і без роздумів включила їх на своєму телефоні. Звісно, через кілька хвилин телефон був на асфальті. Племінниця просто викинула його крізь вікно. По всьому екрану пішли тріщини. Правда, він ще працює, але вигляд викликає сльози. Найприкріше, що я взяла цей телефон 4 місяці тому в розстрочку на півроку, ще продовжую платити за нього.

Увечері подзвонила вже веселенька ​​сестра:

— Ми тут гуляємо і повертатись поки не думаємо. Можливо навіть заночуємо. Так, що ти сьогодні за старшу. – і вимкнулась

Я навіть не встигла нічого їй сказати. Дітей я ледь вклала до ліжечка, але малі не могли заснути на новому місці і без мами до того ж моя ляля ридала. Вранці прийшла з роботи мама і я сказала, що до дітей сестри більше навіть не підійду, най що вони робитимуть.

Сестра з’явилася тільки під вечір наступного дня і лягла відсипатися. А коли проспалася, я повідомила, що її дитина розбила мій телефон. Я була впевнена, що вона відшкодує збитки. Може, не відразу, але заплатить.

Але вона повела себе м’яко кажучи не адекватно:

— Тебе з дітьми залишили, ти була за старшу! Де були твої очі? Як ти взагалі могла допустити, аби дитина підійшла до вікна, хай навіть воно на провітрювання стояло? Відповідальності нуль.

Коротше, сказала, що нічого оплачувати не збирається.

Найприкріше, що мама несподівано підтримала сестру. Мене зробили винною. Тільки чоловік на моєму боці. Зараз взагалі не знаю, чи буду я далі продовжувати спілкуватися з сестрою. Так все це неприємно, що хочеться з’їхати від мами. Тільки нікуди.

Як ви вважаєте, хто правий в цій ситуації. Чи повинна вона оплатити, якщо сама без моєї згоди залишила мене зі своїми дітьми?

Чоловік каже, що не потрібно більше нікому нічого доводити і ця ситуація показала, хто є хто. Каже, оплатимо розстрочку самі, а потім купимо новий телефон. А мені так прикро. Чому я повинна оплачувати такі гроші за зіпсовану її дітьми річ.

Ну і як тепер бути. Як довести сестрі необхідність відшкодування збитків?