В моєму життя війшло так, що найдорожчі мені люди стали мені чужими.Через них все моє життя зіпсоване: чоловік зі мною розлучається, а діти не хочуть зі мною розмовляти.

Все почалося ще 6 років тому, коли сестра чоловіка Аліна залишилася одна з дітьми. Вона так допекла свого чоловіка, що він втік від неї на інший кінець країни, благородно залишивши квартиру дітям. А так як ручки сестрі чоловіка дані для манікюру і кілець, а не для роботи, то заповзятлива жінка стала шукати джерело доходу. І знайшла.

Аліна постійно скаржилася своїй матері, моїй свекрусі, на своє важке матеріальне становище та нелегке життя, заздрісно нарікаючи на фінансове благополуччя свого рідного брата, тобро мого чоловіка Богдана.

Свекруха, через те, що її постійно просила про це рідна дочка, подала в суд, щоб мій чоловік та його сестра платили їй аліменти, таким чином утримуючи маму, у якої єпроблеми зі здоров’ям. Ось тільки, доччині гроші свекруха повертала їй назад, додавши туди суму, яку мій чоловік справно сплачував матері.

Справа в тому, що я шию пальто на замовлення, у мене зараз є чимало жінок, які хочуть, щоб я їм шила одяг. Ціни у мене не маленькі, але речі у мене дійсно хороші і якісня. Крім того я ще працюю на роботі. Тому моя швейна справа офіційно оформлена на мого чоловіка Богдана. Три чверті нашого сімейного доходу – це особисто мною чесно та важко зароблені кошти. У підсумку, чоловікові присудили тверду суму в 2 рази більшу, ніж доньці моєї свекрухи. Взявши до уваги, по суті, мій дохід.

Сестра чоловіка, на мої гроші, одягається, ходе по салонах краси і змінює гаджети, працювати вона так і не збирається. Навіщо? Коли її утримуємо ми з чоловіком. Кожного разу, коли у неї закінчуюються гроші, у неї щей вистачає совісті телефонувати нам, і просити, щоб ми позичили їй гроші. А потім віддає нам борг, з наших же грошей. Совісті зовсім немає.

Я довго не знала про те, що свекруха віддає гроші дочці, а коли дізналася припинила надавати їй будь-яку допомогу. Я перестала допомагати їй прибирати, купувати продукти, ми лише рідко приїжджали на свята. Нехай донька їй тепер допомагає, раз лише вона про неї турбується.

Останнім часом свекруха має проблеми зі здоров’ям, їй важко ходити. Тепер постало питання, хто буде доглядати за мамою.

Сестра чоловіка ніби зраділа, аж розквітла. Сказала, що за свекрухою буде доглядати сама. Забрала матір до себе і зажила шикарно. Здала її квартиру в оренду. Гроші від оренди, свекрухина пенсія, аліменти, які платив мій чоловік матері та аліменти, які вона отримувала від свого чоловіка на свою дитину. Сестра чоловіка ні в чому собі не відмовляла.

Але ж за свекрухою потрібно дійсно доглядати, а вона ходе і витрачає в гроші. Тому матері чоловіка залишали з ранку тарілку каші та чашку води на столику біля ліжка, і йшли кому куди потрібно. Сестра навіть не хотіла мити свою матір, лише зрідка протираючи її вологими серветками.

Пів року тому сестра чоловіка просто привезла свою матір до нас додому зі словами:

– Тепер ваша черга за матір’. доглядати. Заберу через пару тижнів.

Я коли побачила свекруху, очам не повірила, вона була дуже недоглянутою. Ми з чоловіком її відмили, переодягли, постелили їй в дитячій кімнаті, а діти жили у вітальні. Її дочка так і не забрала свою матір. Тоді я сказала, щоб чоловік пішов в суд, раз його мати живе з нами на нашому забезпеченні, то в аліментах вона потреби не має, чому ми ще маємо її платити.

Коли гроші матері перестали надходити сестрі чоловіка, вона відразу з’явилася в нас на порозі, сказала, що забере її. Свекруха з радістю переїхала до дочки. Коли покидала нас, була сердитою і незадоволеною, це так дякувала мені за те, що я її доглядала.

Квартиранти, які живуть в її квартирі,  забули виключити воду, залили сусідів поверхом нижче і втекли. Витрати мала покривати свекруха. Для цього були знайдені нові квартиранти, з ними уклали офіційний договір, щоб уникнути подібних випадків.

Аліментів немає, грошей за оренду немає – що і слід було очікувати: свекруху знову донька привезла нам, нас навіть ніхто нічого не запитував і не попереджав. Чоловік радий, діти раді, одна я не рада, зовсім у розпачі. Доглядати я за неї більше не збираюся, мені вистачило минулого разу. Коли замість подяки, я отримала лише зневажливий погляд.

Чоловік хоче піклуватися про матір – нехай звільняється і сидить з нею вдома. Я більше нічого не збираюся робити цій невдячній жінці. Чоловік каже, що так жити зі мною не збирається, що буде подавати на розлучення:

– Або ти доглядаєш за моєю мамою, або я з тобою розлучуся!

Мої діти цілком і повністю на боці чоловіка, але ось щось виносити смердючі підгузники за бабусею, вони не поспішали, мені ніхто допомагати не хотів. Вдома мені оголосили бойкот: діти зі мною не розмовляють, чоловік дивиться боком. Ще й свекруха не змовчує мені:

– А навіщо я сина народила, щоб невістка мене доглядала. Не рідна ж донька має мене обходити на старосі, їй і без мене проблем вистачає.

Я вже більше так жити не можу. Я замислююся про те, щоб самій зібрати речі і піти, і нехай вони всі живуть, як хочуть з любою та невдячною мамою і бабусею. Чому я повинна доглядати за людиною, яка навіть просте “дякую” не в змозі сказати? Зневажає мене, але я не розумію за що? Що я такого їм зробила, щоб залишитися самій нікому непотрібною? Я в такому розпачі, що важко добрати слова.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!