Анатолій навіть не намагався приховувати від від дружини, що захопився іншою. Так, для годиться, він придумував постійні відмовки, чому постійно приходить з роботи пізно, але Софія відчувала, у чоловіка хтось є. Їй не раз про це натякали її подруги, які нібито бажали їй щастя.

Причину такої поведінки чоловіка, Софія шукала в собі: вона не завжди слідкувала за собою, бо замість того, щоб зробити собі макіяж, жінка воліла приготувати смачний сніданок чи обід. Господиня вона була чудова.

Якось Софія наготувавши багато смачної їжі для чоловіка, сказала йому, що їде з дітьми в село до мами. Дітей вона відвезла, а сама до вечора повернулася і стала чекати. Близько десятої години вечора під’їхала машина – чоловік повів молоду брюнетку до них в квартиру. Софія сиділа на лавочці біля сусіднього під’їзду і згадувала їх першу зустріч.

Згадала, як біля вівтаря чоловік клявся їй у вірності, а зараз, без зайвих докорів сумління, повів в їхній дім чужу жінку.

Софія піднялася до дверей квартири і відкрила їх власним ключем. Чоловік, який не чекав її появи, кинувся бува говорити, що це зовсім не те, що вона подумала. Та дружина випередила його, звернувшись до його молодої пасії:

– Забирайте його собі. Ви не подумайте, він хороший, просто мені набрид.

Сказати, що Анатолій був ошелешений, це нічого не сказати. Він стояв і досі не розумів, що відбувається.

В той вечір Софія зібрала речі чоловіка і виставила їх обох за двері. А вже тоді дала волю сльозам.

***

Софія більше нічого не чула про свого чоловіка, сама виховувала двох синів. Минуло чотири роки. Якось її молодший син, прийшовши додому, схвильовано почав розповідати про неохайного чоловіка з паличкою, якого він бачив на вулиці, і який дуже схожий на їхнього батька. Софія не повірила сину, її колишній чоловік не міг так опуститися.

Але через тиждень вона сама зустріла цю людину. За довгою бородою, обпеченим лицем і неохайним одягом, вона, все ж, впізнала Анатолія. Їй захотілося дізнатися, що з ним сталося, і чому у нього зараз такий вигляд.

На сусідній лавочці поряд сиділа купка таких же бездомних чоловіків. Софія підійшла до них і почала розпитувати про дивного чоловіка з обпеченим лицем.

Ті розповіли, що цей чоловік витягнув незнайомого дідуся з палаючого будинку. Софії стало дуже шкода свого колишнього чоловіка. Через кілька днів вона наважилася до нього підійти.

Анатолій теж відразу її впізнав, але йому було дуже соромно перед Софією. Чоловік, не стримуючи емоцій, гірко заплакав так, як може плакати людина, яка зробила в житті багато помилок. Він взяв її за руку і зміг сказати тільки одне слово: «Пробач».

Потім Анатолій все розповів Софії.

Виявляється, коханка кинула його через місяць, і пішла до іншого. А він жив на знімній квартирі один. Два роки тому, він йшов по вулиці і побачив дим, горів будинок. Він кинувся туди і витягнув звідти дідуся, той уже без свідомості лежав на підлозі. Анатолій потрапив в лікарню з важкими опіками. Після виписки врятований ним дідусь забрав його жити до себе, але коли його не стало, спадкоємці вигнали Анатолія на вулицю. Працювати повноцінно він більше не міг. Тому сталося те, що вона бачить.

В той вечір вони ще довго говорили, і думали про те, що робити далі.

Софія ще до кінця не знала, чи готова вона пробачити чоловіка, який її зрадив, але життя його і так вже суворо покарало…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.