Я добре розумію, що, можливо, комусь мій лист здасться нехорошим: мовляв, невістка з претензіями з’являється до нещасної пенсіонерки, яка сама живе на останні копійки.

Але якби це було так. Моя свекруха зовсім не бідна, хоч любить прикидатися такою. А ось на внучку свою, мою дочку, постійно шкодує грошей. Напевно, тому, що ми з її сином то сходимося, то розбігаємося, ось вона і демонструє обережність: мовляв, навіщо витрачається на внучку, яка ймовірно стане для неї «колишньої» онукою.

Живе моя свекруха в селі, має своє господарство: величезний город, кури, качки, свині. Живе одна: розлучилася і з батьком мого чоловіка, і з його вітчимом. Крім сина у неї є молодша дочка, ось вона її улюблениця, і її діти теж. Їм – все що завгодно, а ми якось самі справимося.

Та якби ми – дорослі люди, а дівчинка вічно сумує від неуваги своєї бабусі, вона починає розуміти, що бабуся чоловіка не любить її. Вона жодного разу не покликала онуку на все літо в село, як це роблять інші бабусі, тільки три рази чоловік до неї їздив з нашим малям на тиждень-два. До речі, живемо ми далеко один від одного.

На день народження внучки свекруха обмежується дзвінками, причому відразу з якимось нещасним виправданням: «Ой, хотіла надіслати дівчинці подарунок, але пенсія маленька, сама перебиваюся, як можу». Ага, зате іншим своїм онукам, дітям дочки, вона дарує шикарні костюми та іграшки. Я ж по соцмережах все бачу! Звичайно, дочка рідніше і ближче – вона поруч живе, на посилки витрачатися не потрібно!

Але ми раді були б і грошовому переказу на подарунок, але свекруха ж бідкається, що у неї тільки пенсія, хоч ми знаємо, якими вона продажами живе зі свого господарства. А один раз вона навіть дзвінком внучку не привітала, коли ми черговий раз з чоловіком розбіглися. Грошей на дзвінок пошкодувала з надією – а раптом ми розлучимося, а вона даремно дзвонила, витрачалася на нас?

Але ось недавно нашої дочки виповнилося 10 років – перший ювілей, і вона за цей час вперше зважилася надіслати їй подарунок. Хвалилася, що свинку вдало на м’ясо продала. Гаразд, чекаємо, прийшла посилка. Вже при її відкритті я зрозуміла по запаху, що всі речі з «секонд хенду» – знаєте, такий специфічний?

З розмірами, звичайно ж, помилилася, крім безрозмірних светрів. Деякі речі навіть з бирками були, але все одно зрозуміло, що це «секонд». Дуже неприємно! Дочка засмутилася тільки: з усієї посилки тільки один светр можна носити, і то його прати добре довелося, щоб запах той зник, а все інше віднесли до церкви – на благодійність.

А ще саме дивно, що в центрі цих ганчірок була замотана одна баночка полуничного варення! Одна і маленька! Це зі свекрухи величезних плантацій!

Чисто щоб один раз до чаю на сім’ю – по ложці з’їв і вистачить! Вся посилка – суцільна прикрість! Перед чоловіком розкритикувала ці «щедрі дари» від його матусі, і ми знову посварилися з ним.

Я кажу: «От не надсилала вона 10 років нічого, і не треба було цього разу так ганьбитися!» А він на мене кричить, що коли я вийду на пенсію, теж буду копійки рахувати. А посилка була – від чистого серця. Так, від чистого – ганчірки куплені «секонді» збирати і надсилати все це барахло – це верх щедрості! Хіба це подарунки для малої дитини?

Джерело