Якось телефонує мені давня подруга і починає вітати. Я не відразу зрозуміла, про що це вона. А вона мені знову: “Вітаю, твій син одружився. Я в соцмережах фото бачила. Вони такі гарні!”

І тут я завмерла, як одружився? Я ж нічого про це не знаю. А в соцмережах мене ніколи і не було. Думаю, може помилилася подруга. Син якраз перед вихідними телефонував, жодного слова про одруження. Вирішила все перевірити, набираю його номер, а він недоступний.

Мій син має дуже специфічний характер, впертий. Якщо він щось задумав, то обов’язково це зробить. Я його з семи років ростила одна. Він закінчив школу з відзнакою, потім поступив в столичний університет, а після навчання так і залишився жити і працювати в столиці. Він у мене красень і інтелектуал. Я завжди думала, що пощастить же з ним якійсь дівчині.

Заміж вдруге я вийшла лише після того, як син поїхав вчитися. Мій чоловік не зовсім припав до душі синові, тому вони практично не спілкуються. Мені  було прикро, адже я завжди робила так, щоб у мого сина було все, у всьому його підтримувала. Я все ж думала, що син з часом зрозуміє, що мені одній важко і потрібна хоч якась підтримка і спілкування. Та, схоже, син затаїв на мене образу.

Після дзвінка подруги, я забігла до сусідки, значно молодшої за себе, і попросила її знайти мого сина в соцмережах. Я була ошелешена, коли і справді на його сторінці я побачила його щасливі весільні фото.

Наречену я не впізнала, я її ніколи не бачила, та й син жодного разу не обмовився і словом, що у нього є дівчина. Я переглядала фотографії, на яких син був таким щасливим, а з моїх очей рікою лилися сльози. Як він міг так зі мною вчинити і нічого мені не сказати.

Перетелефонував мені син аж через тиждень. Сказав, що був у відрядженні. І що скоро до мене приїде, бо має мені дещо розповісти.

Приїхав син, як і  обіцяв, на наступні вихідні. Весь засмаглий такий. Він, виявляється, у весільну подорож на острови відправився. На руці гордо красувалася обручка.

Коли я запитала його, як він так міг зробити, син відповів, що нічого такого не планували, але так вийшло. Його наречена чекала дитину. Вирішили розписатися. Вона захотіла бути у весільній сукні, зробили кілька гарних фото, виклали в інтернет. Син щиро не розумів, що такого він зробив.

– Мамо, тепер так багато людей одружуються. Гучні весілля вже не модні. Навіщо це все, – говорив він.

– Синку, може великі весілля вже і не модні, але невже стало немодним і рідну матір кликати на весілля?

Син опустив очі і спробував виправдатися, що батьків нареченої теж не було. А ще, згадав мені, що коли я вдруге виходила заміж, теж особливо, в нього дозволу не питала.

Я не вгамовувалася, бо образа розпирала мене, і запитала: – А чому ж твоя дружина не приїхала познайомитися з свекрухою і мамою її чоловіка?

– Ще якось приїде, – відповів син.

Розмови тоді у нас так і не вийшло. Син не розуміє, чим він так сильно мене образив, а я не розумію, як він міг так зі мною вчинити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.