Вони ніколи не сварилися, виховували двох дітей, завжди разом, завжди з посмішками. Сусіди їм навівіть по-доброму заздрили…

Якось тітка Наталя, та сама, яка завжди ходила з дядьком Федором під ручку, яка завжди посміхалася, з усіма віталася, яка ніколи не проходила повз забіяк дітей, яка завжди давала дуже розгорнуту відповідь на будь-яке затання будь-якого підлітка, яка завжди поділиться секретом з дівчатками нашого двору і дасть їм масу корисних порад, – так ось, вона мила вікно і зірвалася. З третього поверху.

Тишу порушило виття сирен швидкої, міліції… Нас, сусідів, теж допитували кілька разів. Але що ми бачили?

За кленами ми нічого не могли бачити. Ми почули тоді, коли почули всі.

Тітка Наталя довго лежала в лікарні. Дорослі іноді у Ліки і Макса запитували про стан мами, але вони відмовчувалися, у дядька Феді не наважувалися навіть запитати.

Ближче до осені тітку Наталю привезли додому. Здавалося, весь двір прийшов її зустрічати, але побачивши те. чим вона стала, що залишився від красуні, всі ахнули. Від несподіванки, від засмучення, від співчуття.. І все ж, від несподіванки більше. Її на покривалі підняли на третій поверх і більше Наталю ніхто не бачив.

Всі знали, що за нею по черзі доглядають дві сестри і мама, діти допомагають, дядько Федір після роботи летів додому, до своєї Наталки. А потім всі звикли до того, що жінка більше не підніметься ніколи. Вона навчилася залишатися вдома сама, кращим другом був телевізор, права рука трошки функціонувала, хоч і не піднімалася.

Діти закінчили школу, вступили в столиці, мами не стало, сестри відвідували, але не так часто, у самих сім’ї, а дядько Федір все пізніше і не кожен день став приїжджати додому…

З тіткою Наталею вдень сиділа  доглядальниця, а ночувала вона з дівчатками. Дівчатка-студентки жили безкоштовно і доглядали вночі.

По роботі і мені доводилося бувати у Наталі. Вона лежала. Вона була чиста, охайна, доглянута. Але все це завдяки доглядальниці, жінці порядній і відповідальній.

Восени тітки Наталі не стало. Просто настав її час. Дівчата поїхали додому на вихідні, вони і раніше їздили, доглядальниця пішла трохи пізніше, ввечері ще сусідка заходила, а вранці тітка Наталка покинула цей світ, тихесенько уві сні пішла.

Приїхали діти, родичі, спільні друзі. Прийшли всі сусіди і мешканці навіть сусідніх будинків. Не було тільки чоловіка. Він не приїхав.

У цей час він був у селі у своєї нової коханої. У нього була невелика відпустка і він не приїхав. Сказав, що допомогти їй він вже нічим не зможе, а мотатися туди-сюди не хоче. Навіть коли син запропонував приїхати і забрати його, той відмовився.

Як так? Що за людина? Але ж колись він був зразком для наслідування, ідеалом чоловіка, його, напевно, всі жінки нашого двору ставили в приклад своїм чоловікам. Вони не тільки розписалися в РАЦСі, вони в той неоднозначний час вінчалися в церкві, щоб бути до кінця разом і в горі, і в радості. А на ділі все вийшло інакше.

Більш того, діти дуже образилися за цей вчинок на батька і розповіли, що це вони оплачували мамі доглядальницю, це вони привозили гроші на її утримання, це вони купували все необхідне, а тато навіть пенсію її не віддавав і витрачав на свій розсуд, тільки не на маму.

Він не приїхав і після прощання.

Дівчатка-студентки, ясна річ, пішли жити в інше місце. У квартирі довелося міняти замок, ключі залишилися у сусідів.

Недавно він повернувся додому. Повернувся не сам.

– Дружини нарешті не стало, а я тепер з Валентиною тут спокійно жити буду. Давай ключі, Льохо, а завтра приходь в гості, обмиємо цю справу!

– Яуа справа? Що жінки немає твоєї?

– І що її немає, і нове життя…

Зараз дядя Федя судиться з дітьми. Вони претендують на частку спадщини.

Що з людиною сталося? Куди подівся той галантний чоловік, доброї душі людина? Що це таке відбувається іноді з раніше порядними людьми?..

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

Джерело