Розпочну з початку. Сина ми ростили у любові та дійсно дозволяли йому дуже багато ще змалечку він був дуже довгоочікуваний. Всі лікарі розводили руками, але одного разу сталося диво і я зрозуміла, що чекаю дитину. Ну як можна такому прекрасному ангелочку щось забороняти?

Так, син ні в чому собі не відмовляв. Він був капризний, нам завжди робили зауваження вчителі, що ми ростимо його справжнім егоїстом, що він своїх однокласників ставить нижче себе і грубо розмовляє з вчителями. Я завжди захищала свого сина та ставала на його сторону і сперечалася зі всіма незадоволеними людьми. Наші родичі намагалися нам відкрити очі та показати, що син нас зовсім не поважає, але ми в це сліпо не хотіли вірити: просто підлітковий вік, всім у такому віці буває не легко. Ми гордилися та раділи тому, що у не в молодому віці спромоглися стати батьками.

В армію син не пішов, ледве закінчив технікум, звичайно, не без нашої допомоги. Пішов працювати, але в період кризи фірма збанкрутувала, і він зараз безробітній.

Навесні син почав зустрічатися з дівчиною і став приводити її до нас. Коли я вперше її побачила, то ледь не втратила дар мови. Вона зовсім не була жіночною, на голові було незрозуміле чорне волосся, а у нього вплетені кольорові косички. Одягалася вона дуже вульгарно, постійно короткі сукні або ж спідниці.

У неї зовсім не було поваги до нас. У нас з чоловіком двокімнатна квартира, в одній проживаємо ми, а в іншій наш син. Спочатку ця дівчинка почала навідувати сина, згодом всюди стали з’являтися її речі, а потім, коли сина не було дома, помітила, що у нього в кімнаті лежать дві великі сумки. Невдовзі вона переїхала до нас, син не обговорював це питання з нами. Мій чоловік ставився до нього нейтрально: він з ранку й до самої ночі на двох роботах працює. Я відносно недавно вийшла на пенсію, але іноді знаходжу підробіток та прибираю квартири заможних людей, тому, всі домашні зміни відбуваються у мене прямо на очах.

Дівчина мого сина взагалі з нами не говорить, а тільки коротко відповідає «так», «ні», і тому подібне. Зате вправно почала господарювати у нас вдома: використовує наші продукти, заходить у нашу кімнату з чоловіком, займає ванну кімнату коли їй треба, навіть нас не питає. Одного разу я спробувала поговорити з сином, але він мені крикнув: «І що тобі не подобається? Ми живемо всі разом, а значить у нас все спільне! Вважай, що вона моя майбутня дружина, просто грошей на весілля ще немає». Син досі не знайшов роботу, буває й таке, що просить у нас «в борг», але позичених грошей вони нам ще ні разу не віддали.

Нахабство цієї дівчини перейшло всі межі: до нас постійно приходять її подруги, на нас з чоловіком не звертають жодної уваги, допізна сидять на кухні, а ми іноді не маємо де повечеряти та відпочити. Несу приготовлену їжу до нас в кімнату. Син завжди захищає свою дівчину, з нами зовсім не рахується, розумію, що назріває велика суперечка. Коли хочу щось приготувати — на кухні сидять її друзі, пройти нема де. Складається враження, що вони хочуть просто нас виселити. Нам всі в один голос повторяють: будьте принциповими, скажіть нехай обоє йдуть з дому, якщо не погоджуються з вашими правилами та не поважають вас, але як ми можемо вигнати власного сина? Навіть не знаю, що робити у цій ситуації.

Джерело