– Вона мені не чужа, я синові так і сказала, – мнучи в руках носову хустинку, тихим голосом розповідала Анна Андріївна. – Сім років під одним дахом прожили. Завжди до мене з повагою, слова проти не сказала, варто було захворіти – Валя вже мене в лікарню везти готова була.

Ніхто ніколи так про мене не дбав. Валюшка – сирота, я їй за маму стала і не шкодую ні краплі. Добре жили. Тільки діток не було. Ох, як вона переживала, скільки сліз пролила. А Вадик взяв та іншу знайшов. Проміняв дружину на незрозуміло кого.

Ми з Валею і квартиру разом шукали і речі разом перевозили. Як я тоді вибачалася – моя вина, не змогла синові вірність прищепити. А вона мене ще й втішала. Свята невістка.

З’їхала Валюшка. Вадик дівчину свою до нас привів. Я не зраділа, але не гнати ж свою дитину. Тим більше, Рита дитину чекала. І коли тільки встигли?

Весь будинок на мені став. Ні чаю не запропонує, ні в ванну не пропустить. Відразу ділити все початку на моє-твоє. І син-то не мій виявився і квартира не моя, раз вона там жити стала. Гаразд, думаю.

З Валюшкою ми так і продовжили спілкуватися. Вона роботу змінила, вчитися пішла – кваліфікацію підвищувати. Потім дивлюся – посміхатися початку, оченята заблищали. Невже закохалася? Не помилилася. З Петром мене познайомила, так і представила – моя мама. Думала, сльозами сусідів затоплю.

Тим часом, Рита народила, дитинка хвороблива. Вадька з Ритою лаятися почали, дитина кричить, Вадик з Ритою один на одного кричать, а дитинка чує крики батьків – ще дужче надривається.

І чим старше, тим гірше було. До бійок у них доходило. Я раз дитинку до себе забрала, щоб не бачив, другий. Дивлюся – вже зі мною живе. Ритки в будинку цілодобово не було, Вадька з роботи постійно затримувався. Я і в садок, і з садка. Іноді з Валюшкою разом в садок ходили. Ритка як дізналася, виття підняла. Згадала, що вона – мати і їй вирішувати, кому не можна її дитя бачити.

Валюшка моя заміж зібралася, мене запросила. Я вдома всіх попередила, що не буде мене. Якраз онук ще на лікарняному був, Рита з ним вдома була. Знаєте, як вона раділа, коли дитина хворіла? Спала до обіду. В день весілля я прокинулася, в ванну пішла – вдома була, вийшла – немає її і записка «справи, буду завтра». Гаразд хоч на прийом до лікаря з ранку сходила, лікарняний закрила.

«Мама, що ти як маленька? Посидиш, нічого страшного». – Син теж додому не поспішав, як і завжди. Я до Валі подзвонила, сказала, що не прийду. «Мамо, у нас буде дитячий стіл, з собою онука бери!» Я і взяла, раз батькам плювати.

Увечері додому повернулися. Син морду верне, нервує через Риту. Вона в суботу ввечері тільки прийшла. Як дізналася, що її дитина на весіллі у Валі був, істерику влаштувала. Вадька підключився – каже, я не мала права. Обгавкали мене з двох сторін. Рита заявила, що якщо я продовжу з Валею спілкуватися, то вона збереться і піде, з дитиною разом. Мовляв, у них з Вадька через мене і не ладиться, що я до Валі ходжу.

Подзвонила до Валі, пояснила, що не хочу бути винною в сварках сина і його дружини. А вона запропонувала переписуватися, раз вони проти наших зустрічей. Зустрілися потайки, вона мені все зробила і показала.

Рита заспокоїлася. Я і подумала – дійсно, в мені справа була. Вона, може, відчувала моє несхвалення. Але я жодного разу її ні в чому не дорікнула, жодного разу!

Повз народження внучки я пройти не змогла. Подарунків накупила і поїхала в гості до Валюшки. Дочка у неї – усміхнена. І так на Валюшку схожа! Стала я в гості їздити, таїлась від домашніх, як злодійка з дому прокрадалася. Про онука не забувала – внучці що-небудь купую і йому заодно.

Внучці півроку було, коли Рита моя розмова підслухала. Я з Валею розмовляла, вона поради просила – у внученьки животик боліти почав, спала неспокійно.

Знову сварка в будинку. Рита синові сказала, що бабуся його не любить, що чужа дитина мені дорожче і миліше, ніж він. Вадька пригрозив, що вони всі з’їдуть і мене одну кинуть, якщо я дурницями перестану маятися.

А мені так все набридло. У своєму будинку, як гостя, в туалет не можна зайвий раз сходити, варто з кімнати вийти – помиї в мене летять. Тяжко було, я волю в кулак зібрала і сказала: «З’їжджайте.» Син вухам своїм не повірив. Рита відразу почала: «Я ж тобі казала, що твою матусю крім Вальки твоєї ніхто не цікавить. На всіх їй плювати! Одна Валечка на розумі!»

З’їхали. Як погано мені було. Розумом розуміла, що правильно все. А серце не на місці – власного внука на знімання вигнала. І відвідувати заборонили, обізвали ненормальною.

З Валюшкою розговорилися – вони ж знімали, на кредит збирали, трохи залишилося зібрати. До мене перебралися, щоб скоріше накопичити. Знову будинку дитячий сміх зазвучав, знову дочка почала про мене дбати. Чоловік її – добрий, допомагає, теж слова поганого не скаже. Постійно за руки тримаються, посміхаються. Може, воно й на краще, що мій телепень Валю на Риту свою проміняв? Щаслива моя Валюшка.

Сусіди до Вадька донесли, що Валя у мене живе. «Дочка вона мені, як ти не розумієш?» А він тільки розсміявся. Сказав, що мене в божевільну здасть, раз я чужих шануюю, а на рідних мені все одно. Боюся, а раптом так і зробить? Дзвінок в двері чую коли, у п’ятах холоне, все здається, що це за мною прийшли.

Валя з’їхати хоче, щоб проблем мені не доставляти. А як я без неї? Без внучки? Адже буває таке, що чужі рідними стають? Ось і у мене так вийшло – чужі люди рідніше рідних стали.

Джерело