Багато жінок зберігають свої весільні сукні з сентиментальних причин. Це самий неоднозначний предмет гардеробу, адже одягається всього один раз. Джерело

Що ж робити з сукнею після весілля? Чи можна її продавати, позичати?

Чи можна продавати весільну сукню? Народні прикмети

Наші бабусі вважали, що продавати весільну сукню ні в якому разі не можна. Річ повинна дбайливо зберігатися, а в ідеалі – передаватися по жіночій лінії з покоління в покоління. Не обов’язково вдягати стару сукню на себе, головне – берегти її і традиційно нести наступним поколінням.

Народна мудрість – справа тонка, і сперечатися з нею іноді марно. Всі важливі моменти життя (народження, хрестини, заміжжя, прощання з покійним) були суворо регламентовані. Із кожною подією були пов’язані свої правила.

Вважалося, що весільна сукня має особливу енергетику і символізує сімейне щастя, щасливий шлюб. Якщо позбутися сукні, то можна втратити свою удачу, змінивши таким чином долю в гіршу сторону.

Не тільки продавати, а й позичати, віддавати просто так, викидати весільну не можна. Це, за повір’ям пращурів, призведе до руйнування щасливого сімейного життя.

Більше того, по одному із забобонів, на весільну сукню можна навести цілеспрямовану або ненавмисну порчу. Зла відьма, що має доступ до такого цінного предмету, може винищити його власницю, заподіяти шкоду її чоловіку.

Інший варіант – скористатися сукнею щасливої нареченої, щоб зняти порчу на самотність з іншої жінки. Але це знову ж таки віддзеркалиться на власниці весільного вбрання.

Навіть подруга або родичка, якій вдалося його приміряти, може завдати господині сукні (нехай і ненавмисно) енергетичну шкоду.

Її заздрість, злість, образа позначиться на сімейному житті вкрай згубно. Ось чому одяг з весільного торжества ховали подалі від чужих очей і дбайливо зберігали все життя.

Питання про те, чи можна продавати весільну сукню, ще 100 років тому здався б непристойним. Позитивно сприймалася лише передача весільної сукні від матері до дочки, але тільки в тому випадку, якщо шлюб батьків був щасливим і довгим.

Вважалося, що це зміцнить новий союз і молоді проживуть життя так само довго і щасливо.

Чи можна продавати весільну сукню?

Насправді, всі народні забобони засновані на досвіді. Весільна сукня шиється з красивої дорогої тканини, яка в стародавні часи цінувалася дуже дорого.

Не кожна сім’я могла дозволити собі видати дочку заміж у новому дорогому вбранні. Тому сукня, яка дісталася від бабусі, дбайливо зберігалась у скрині, щоб потім «реанімуватися».

Якщо ви вірите, що на весільний наряд можна навести порчу, то розлучатися з ним не варто. Психологія – річ не менш тонка, ніж народні забобони (згадайте булгаківського героя.

Якщо ви вагаєтеся, то не продавайте сукню, аби ваші внутрішні нав’язування не реалізувалися, адже думка стає предметом. Ось, власне, і вся відповідь на питання, чи можна продавати весільну сукню!

Більш символічною в плані енергетичної захисту, до речі, є фата. Її взагалі нікому віддавати не можна, хоча сьогодні багато хто ставиться до цієї деталі всього лише як до неодмінного аксесуару, що доповнює образ.

А раніше фатою юну дівчину символічно захищали від недоброго погляду. Під білим покровом ніякі злі сили не могли зіпсувати здоров’я та удачу нареченої, здатність стати матір’ю і доброю дружиною. Зняти фату і оголити голову юна наречена могла лише після закінчення обряду.

Фату зберігали дуже дбайливо, саме нею покривали хворих дітей і читали молитву. Вважалося, що материнська фата сприяла швидкому одужанню.

Чи можна продавати весільну сукню? Сучасні погляди на питання

Дівчата з жіночих форумів дуже люблять ставити питання про весільне вбрання. Воно і зрозуміле: зберігати таке чудо десь треба, але де? Сукня займає багато місця, та й не потрібна більше. До того ж додаткові кошти, виручені за проданий наряд, зовсім не завадять сімейному бюджету молодої родини.

Годувати міль дорогими речами теж не хочеться. Ось і запитують один в одного «вчорашні наречені», чи можна продати весільну сукню, і чи не буде біди?

Якщо міркувати логічно, то проходження народними повір’ями має сенс лише при дотриманні того ж укладу життя. Поклавши руку на серце: чи багато дівчат виходить заміж невинними? Чи багато хто з них ходить до причастя, якщо не щотижня, то хоча би раз на місяць? Ото ж бо й воно!

«Зовнішня» сторона звичаю збережена, але його зміст найчастіше загублений. Тому не варто страждати з приводу сукні. Хочеться зберігати – зберігайте. Хочеться продати – продавайте.

Інше питання, чи вдасться це зробити, адже часто 100% витрачених грошей повернути не вдасться. А вартість ношеної весільної сукні – не більше 60% від її вартості.

Багато дівчат вважають пошити або купити абсолютно новий наряд, аніж скористатися чужим. Однак, згідно з тими ж народними повір’ями, у сукні нареченої має бути щось «чуже» від заміжньої жінки.

Якщо продати весільну сукню не вдасться, – не засмучуйтесь. Зберігати таку красу можна для власних цілей. Наприклад, перешити його на вечірнє вбрання або святкову сукню для доньки.

А можна і зовсім не чіпати. Нехай лежить. Або ж одягайте його на річниці весілля для коханого! А загалом, продавати чи не продавати – кожна дівчина повинна вирішити сама.