ЛЕДВЕ Я ПРИВЕЗЛА ДОДОМУ СВОЄ ЩАСТЯ, ЯК ЗАТЕЛЕФОНУВАЛА ПОДРУЗІ І ПОДІЛИЛАСЯ СВОЄЮ РАДІСТЮ. АЛЕ ТОГО, ЩО БУЛО ДАЛІ, Я ПРОСТО НЕ ОЧІКУВАЛА. НАТАЛЯ МОВЧКИ ВИСЛУХАЛА ВСІ МОЇ ЗАХОПЛЕНІ ОХИ ТА АХИ, ПОТІМ КОРОТКО КИНУЛА: «ПІСЛЯ ЦЬОГО, ТИ, НАВІТЬ, НЕ ЛЮДИНА!». БІЛЬШЕ НА МОЇ ДЗВІНКИ ВОНА НЕ ВІДПОВІДАЛА
Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені охи та ахи, потім коротко кинула: «Після цього, ти, навіть, не людина!». Більше на мої дзвінки вона не відповідала
Я просто не розумію, чому так сталося: купила цуценя, про яке мріяла роками, і втратила при цьому подругу, з якою були нерозлучні з першого класу.
Після перегляду фільму «Маска» я просто закохалась у Джек Рассел тер’єрів. Мріяла – ось виросту, зароблю грошей, і куплю собі таку ж собачку, спритну і бешкетну.
Подруга моя теж любила собак. Ні, не так: вона їх просто обожнювала. Вуличних, брудних, тих, що підбирала де тільки можна, а потім прилаштовувала.
Подібних жінок називають Зоозахисниками, тому що крім тварин вони в цьому житті не люблять більше нікого.
А ми з Наташею дружили. Ходили один до одного в гості, пили чай з тортиками, і вона розповідала мені про своїх підопічних.
Де знайшла, як лiкувала, куди прилаштувала. Я без ентузіазму вислуховувала. А потім проговорилася про те, що хочу собі собаку. Що тут почалося!
Мені почали розхвалювати всіх знайд, які ще не мали дому. Які вони милі, гарненькі, сюсі-пусі і так далі. Але у мене була своя МРІЯ.
Незабаром я її і здійснила. Пошукала по найближчих розплідникам, і вибрала бажане цуценя. Обійшлось воно мені в кругленьку суму – батьки були якимись там чемпіонами.
Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені охи та ахи, потім коротко кинула: «Після цього, ти, навіть, не людина!». Більше на мої дзвінки вона не відповідала.
Видалила мене з друзів у соцмережі, не відчинила двері коли я прийшла дізнатися, що ж сталося.
Трохи пізніше я сама зрозуміла – вона не пробачила мені купівлі породистого щеняти, щиро сподіваючись, що я розкрию свої обійми одному з її підопічних. Але я ж мріяла про Джек Рассел тер’єра!
Тепер я не знаю що робити. Песик виявився тямущим, відмінно піддається дресируванню, радує душу і серце – просто золотий хлопчик!
Але при цьому мені не вистачає подруги. Як тепер з нею помиритися – просто не уявляю. Другу собаку заводити не хочу – так що варіант із взяттям у неї вуличної дворняжки не підходить.
Головне фото – firestock.ru