Минулого року у моє життя прийшла величезна трагедія — не стало мого чоловіка. Він всі ці роки залишався для мене опорою та підтримкою. У шлюбі у нас троє дітей. Я знала, що у мене немає права опускати руки, потрібно підіймати дітей, тому одразу розпочала пошуки роботи.

Одного разу моя мама забрала на вихідні дітей до себе. Я пішла прогулятися, містечко у нас маленьке, обійти його повністю можна за декілька годин. Йду я, поринувши у свої думки, а на зустріч йде Володя, хороший друг мого чоловіка. Він підійшов до мене і запитав: «Чому ввечері одна гуляєш? Давай я тебе проведу назад додому». Хороший він чоловік, роботящий, часто колись приходив до нас в гості, коли Вітя мій був ще живий.

Я його вже досить давно не бачила. Запиталася про те, чим він тепер займається, де працює. Ми йшли повільно до мого дому і я зловила себе на думці, що мені дуже стало тепло та затишно на душі. Вирішила запропонувати йому випити в мене чаю з солодким. Ось так і пробазікали аж до 12-ї ночі.

Вийшов Володя з квартири, а через декілька хвилин від нього прийшло повідомлення: «Важко мені піти, люблю тебе». Прочитане мене здивувало, вирішила нічого не відповідати. І тут через декілька хвилин знову повідомлення: «Я завжди відчував до тебе симпатію, але Вітя був моїм другом, тому не мав права руйнувати сім’ю».

Я прочитала, але відповідь від мене він так і не отримав. Зранку я пішла на роботу, йшла головною вулицею, і тут раптом Володя до мене підбігає. Він більше нічого мені не пояснював, просто обійняв мене міцно і більше не хотів відпускати.

В стосунках ми вже з ним три місяці. Він дуже гарно піклується про мене та про моїх дітей. Діти теж його люблять. Володя зробив мені пропозицію, але я поки не можу наважитися сказати про це своїм рідним. Але цього року на самісінький Великдень ми вирішили з Володею все розповісти. Тут особливе дякую я хочу сказати своїй донечці. Після церкви ми сіли за стіл. Володя встав, щоб оголосити всім, що скоро у нього буде весілля. Батьки одразу почали вітати, але не розуміли, де ж невістка.

Тут донечка моя піднялася і сказала: «Тато Володя дуже любить нашу маму, вона поруч з ним дуже щаслива, дайте їм обом згоду!». В квартирі повисла тиша. Через тиждень до мене в гості навідалася свекруха, ще з порогу одразу почала лаятися на мене та говорити, яке я право маю одружуватися та будувати нові відносини.

Лише моя мама дала мені хорошу та мудру пораду: «Кохаєш його? Він оберігає та виховує дітей? Готовий взяти на себе відповідальність? Тоді нікого не слухай. В тебе одне життя». І старша сестра мого чоловіка схвалила, сказавши тільки: «Будьте щасливі». І все у нас добре, але моя свекруха не може вгамуватися, весь час телефонує мені і повторює, що я зрадниця і цього мені ніколи не пробачить.

Джерело