– Ти недoлуга, і незгpабна! – кpичала моя дpуга дpужина на мoю дoнечку. А потім сказала: – Значить так! Мені це набpидло. Вибиpай, або я, або вона! – Я залuшив свою дpужину, але не дuтину! – обуpився я.

З Веронікою, ми розлучилися два роки тому, після шести років шлюбу. Просто в один момент, зрозуміли, що зовсім різні люди, і не бачили сенсу, продовжувати далі наші відносини. Джерело

У нас була чарівна дочка, Діана. Після розлучення, ми залишилися друзями з колишньою дружиною, я залишив їм з дочкою квартиру, і кожні вихідні, забирав Діану до себе.

Незабаром, я одружився на своїй коханій жінці Тетяні. Ми працювали з нею разом в одній фірмі, і здавалося, були створені одне для одного. Таня дуже добре ставилася до моєї доньки, іноді ми разом ходили в кіно.

– Любий, завтра субота, моя мама чекає нас в гості, – сказала мені ввечері Таня.

– Добре кохана. В гості, так в гості, як скажеш, – посміхнувся я.

– Дмитре, тільки давай Діану твою не будемо брати з собою. Ти ж знаєш, мої батьки цього не схвалять, – сказала Таня.

– Що значить “не схвалять»? Твої ж батьки були проти нашого одруження? Навіть навпаки, дуже раділи. Вони прекрасно знають, що у мене є дочка. Я залишив свою дружину, але не дитину! – обурився я.

– Так, ти маєш рацію. Але хіба тобі важко виконати моє прохання? Просто не забирай завтра Діану, і все. Чи ти не любиш мене? – образилася моя дружина.

– Тетяно, ти доросла людина, а поводишся, як примхлива дівчина. Я люблю тебе, але я пообіцяв дочці взяти її на вихідні, і не збираюся її обманювати, через твій каприз, – сказав я, і пішов спати.

На наступний день, я поїхав за дочкою.

– Привіт, Дмитре. У мене до тебе прохання, мені через тиждень, потрібно буде виїхати днів на десять. Можна, щоб Діаночка пожила у тебе? – запитала у мене Вероніка.

– Ура, я буду жити з татом! – заплескала в долоні дівчинка. Я посміхнувся дочці, і погладив її по голові.

– Звичайно, навіщо ти питаєш? – сказав я дружині.

Ми поїхали з донькою додому.

– Діана, нас запросили сьогодні в гості, батьки тітки Тані, підемо? – запитав я дочку.

– Підемо татку, я буду добре поводитися, ти не турбуйся, – серйозно промовила дівчинка.

– Добре, не буду турбується, я ж знаю, що ти у мене слухняна, і вихована дівчинка, – посміхнувся я.

Прийшовши додому, я виявив, що Тетяни вже немає. На столі, я побачив записку. “Я поїхала до мами, буду пізно”. Мені стало трохи не по собі, і чомусь, стало прикро за дочку.

– Діанко, наші плани змінюються, сьогодні ми підемо на каруселі! – сказав я доньці.

Весь день ми гуляли, потім поїли в кафе, і пішли додому. Таня сиділа в кріслі, і дивилася телевізор. Вона холодно привітався з Діаною, і пішла спати.

– Дмитре, нам необхідно серйозно поговорити, – сказала мені дружина, через деякий час.

– Слухаю тебе, щось сталося? – запитав я.

– Так, сталося. Так більше не може тривати. Я люблю тебе, і не хочу ні з ким ділити! – сказала Таня.

– А тобі і не потрібно мене з ким-небудь ділити. Коxанок у мене немає, так що, я весь твій, – посміхнувся я дружині.

– Давай тільки без твоїх жартів. Зараз йде мова, про твою дочку. Так більше не може тривати. Зрештою, у нас будуть свої діти, і це не нормально, що ти будеш водити в наш дім, Діану! – промовила жінка.

– Тетянко, я не змушую тебе, любити свою дочку. Але ти повинна поважати її, і відноситься відповідно. Я думаю, що наша розмова закінчена! – сказав я.

Тетяна, як завжди надула губки, і відвернулася.

– До речі, забув сказати тобі. Вероніка скоро поїде днів на десять, і Діана, поживе поки з нами, – сказав я.

Таня промовчала, і пішла в спальню. Кілька днів, дружина не розмовляла зі мною. Я не знав, що мені робити. Адже я любив Таню, але ще більше, любив свою дитину.

Незабаром, Діана переїхала до нас. Таня практично не розмовляла з дівчинкою, вдаючи, що не помічає її. Діана відчувала погане ставлення до себе, і відчувала себе ніяково.

– Таточку, тітка Таня, образилася на мене? Я веду себе добре, сьогодні підмітала в квартирі, а вона все одно, не розмовляє зі мною, – запитала у мене дочка.

– Ні, дитинко, тобі здалося. У тітки Тані, проблеми на роботі, тому вона без настрою. Ти не звертай на неї увагу. Підемо краще мультики дивитися, – сказав я доньці.

Через тиждень, мені подзвонила Вероніка.

– Діма, тут така справа, загалом, я виходжу заміж, – сказала жінка.

– Радий за тебе, вітаю! – щиро сказав я.

– Розумієш, мій майбутній чоловік, поки не знає про дочку. Ти не проти, якщо Діана поживе у тебе, якийсь час? – запитала мене Вероніка.

– Я тільки за! Ти ж знаєш, я завжди хотів, щоб дочка жила зі мною. Не хвилюйся, у нас все буде добре. А тобі, бажаю щастя! – сказав я.

На наступний день, я поїхав до Вероніки на квартиру, забрати речі дочки. Приїхавши назад, я застав неприємну картину.

– Ти недoлуга, і незгpабна наxаба! Хто дозволив тобі лaзити по моїй тумбочці? – почув я кpик Тетяни.

– Тітко Таню, не сваріться будь ласка, я хотіла витерти пил, і випадково зачепила вашу пудру, я не навмисне, – плaкала моя дочка.

Зайшовши в кімнату, я побачив Діану, дівчинка плакaла, і тремтячими ручками, намагалася зібрати пудру.

– Я тобі покажу зараз, як лазити по чужих речах! – закpичала Таня, і замахнулася на Діану рушником.

– Зупинись, Тетяно! – кpикнув я.

Жінка, злякано обернулася, очі її зрадницьки забігали.

– Дмитре, ти? Чому ти так рано? – запитала вона.

– Ти, не багато собі дозволяєш? – запитав я дружину.

– Значить так! Мені це набридло. Вибирай, або я, або вона! – закpичала Таня.

– Так, а що тут вибирати? Збирай речі, я викличу тобі таксі, – сказав я спокійно.

Таня розгублено дивилася на мене, не чекаючи такого повороту. Я мовчки дістав валізу з антресолі, і простягнув жінці.

– Вибір тут недоречний, таких як ти, тисячі, а дочка у мене одна, – сказав я.

– Ти ще пошкодуєш! На колінах до мене прилізеш! – кpичала в iстериці жінка.

– Таня, закінчуй цей дешевий спектакль, і швидше збирайся, – сказав я, і викликав таксі.

Після відходу Тетяни, мені якось стала легко, і спокійно на душі. Начебто, я позбувся якоїсь тяжкості.

– Татусю, ви через мене посварилися? Це моя пpовина? – запитала мене Діана.

– Ні, дочко, ти не вuнна. До речі, у мене є чудова ідея! Я візьму відпустку з завтрашнього дня, і ми поїдемо на море. Ти не проти? – посміхнувся я доньці.

– Ура! Татку, я так люблю тебе! – промовила Діана, і обняла мене за шию.