-ЩO, ТИ ЦЕ СЕPЙОЗНО. Я ПPОПОНУЮ ТОБІ ОДPУЖЕННЯ, ТИ ДОБРЕ ЗАPОБЛЯЄШ, КPЕДИТ ВІЗЬМЕМО, Я МАШИНУ КУПЛЮ. А ТИ, ЖIНКА З ДUТИНОЮ, – ВIДМОВЛЯЄШСЯ. ЮЛЯ ЩOЙНО ВТPАТИЛА “ПЕPСПЕКТИВНОГО” НАPЕЧЕНОГО

 

Вона не розуміла дивної наполегливості Сергія – буквально з другого побачення він почав говорити про любов і весілля. Це насторожувало. Звичайно, було б здорово вийти заміж за людину «з руками», працьовитого, що не ледаря, але … Сергій їй подобався зовні. Подобався – не більше того.

А ще, вже зараз їй було з ним нудно. Він нічим не цікавився, ніде не бував і не планував – «нудьга – ці ваші музеї: картинки по стінах і тиша»

Вчитися далі йому теж не хотілося – 9 класів сільської школи його цілком влаштовували: «Я стільки в житті побачив, що будь-якого вашого вченого за пояс заткну» … Юля думала недовго.

-Ну що, коли заяву підемо подавати? – в черговий раз запитав Серьога вже на наступний день.

-Пробач, Сергію, ми не підходимо один одному. Я не вийду за тебе заміж.

-Ти що, серйозно чи приколюєшся? Ти не розумієш, так? Я з тобою одружуся, ми розпишемось, не просто так жити будемо. Я візьму тебе з дитиною. Ти добре заробляєш, проживемо, кредит візьмемо, я машину куплю, тебе катати буду …

Юля мовчала.

-Ех, ну ладно … Дуpа ти, хоч і розумна! Ну і поневіряйся одна з причепом … А-а-а, і ще … У минулому році мене просили одружитися на одній, навіть будинок обіцяли на мене переписати, а тут я сам прuнижуюся перед бабою … І там хоч ДІМ був, а тут – тьху! – квартирка двокімнатна, дивитися пpотивно …

Ну все. Сама ще будеш кликати – не повернуся! Бувай!

Юля стояла щаслива від того, що нарешті спекалася такого «перспективного» нареченого.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩