У нього було все про, що він колись мріяв: престижна робота, дороге авто, красуня дружина, величезний шикарний дім. Не було головного – душевного спокою і щастя.

Жив на світі добрий і співчутливий чоловік. Був він щасливий, всім задоволений і любив життя. Всім він допомагав, співчував, прощав, молився, нічого не просячи за це. Але одного разу він звернувся до Господа:

– Господи, я ж такий хороший, скільки добра я зробив, а що натомість? Ні грошей, ні роботи хорошою, ні сім’ї, ні слави ні влади.

Взагалі-то у нього була робота, яку він любив. На життя йому вистачало, але він вважав, що за добро, яке він робить, він гідний більшого. Його молитва так і залишилася без відповіді. Але незабаром життя його докорінно змінилася: він знайшов престижну роботу, з’явилися гроші, одружився з дочкою директора фірми, пішли у них діти.

І ніби, живи і радій, а щастя немає. Все життя в бігах, в гонитві за комфортом, багатством, почестями і визнанням, а на життя і часу немає. Через це озлобився він, став підозрілим, жадібним, перестав співчувати людям, допомагати їм.

Одного разу вночі наснився йому сон, ніби він запитує у Бога, куди поділося його щастя.

– Раніше платою тобі за добро були щастя, мир і любов, які були явними тільки для тебе, і ніхто інший їх не бачив. Але ти проміняв своє щастя. Ти побажав, щоб воно стало видимим, і тому воно перемістилося з твого серця в світ зовнішній. Тепер, ставши явним для очей оточуючих, воно стало «невидимим» для тебе самого.

Пам’ятай, головного очима не побачиш.

Текст редаговано – intermarium.news

головне фото – firestock.ru