Вже 9 років пройшло з дня весілля дітей, а свати бачили одне одного лише на фото. Вся рідня дивується, як так можна жити, а вся причина в зятеві

Марія та Михайло у шлюбі вже 9 років. Але своїх батьків вони між собою так і не познайомили. Батьки чоловіка та дружини жодного разу в житті не зустрічалися, хоча знають одні про одних дуже багато.

У подружжя двоє діток. Вони дошкільного віку.

Живуть Марія з Михайлом дуже добре, хоча вони з зовсім різних сімей. Михайло з простої сім’ї: його батько – звичайний хороший робітник, мама – продавець в маленькому магазині. Але справа навіть не в професії їх батьків, все набагато складніше.

Батьки Михайла – зовсім прості люди і добрі люди душею. Говорять завжди, що на думку спаде, довго не задумуються, в виразах своїх зовсім не соромляться. Інтереси і мрії – найпростіші, сьогодні поставили собі за ціль – купити шкіряний диван у вітальню і встановити велику ванну, а це вже взагалі вершина мрії у них, ще з молодості. Книжок вони зовсім не читають, фільмів документальних не дивляться – хіба що серіали, які дуже любить дружина, за роботою та турботами вдома зовсім не мають часу.

Син ріс, як трава при дорозі, хоча батьки дуже любили Михайла, але вкладати щось у освіту батькам і в голову не приходило. А для чого? Читання книг дитиною розцінювали як неробство, купа часу на це йде, тоді як вдома зайві робочі руки не помічають. Дивно навіть, як Михайло зміг вирости в такій сім’ї інтелектуалом і здобути вищу освіту. А вчився хлопець дуже добре, наука йому вдавалася легко та швидко.

А от сама Марія ж, навпаки, єдина донечка самих справжніх інтелігентів. Батько її – успішний та заможний бізнесмен, мама – відомий та хороший лікар, до якої записуються в чергу на місяць вперед. Батьки Марії – люди дуже вимогливі до себе і до оточуючих, багато чого вони досягли у своєму житті, багато вкладали в єдину і таку хорошу донечку-красуню, але вибір дочки їх ґрунтовно розчарував, вони навіть й подумати ніколи б не могли, що донька зробить такий вибір, адже він їй зовсім не пара. Батьки довго намагалися відмовити її від заміжжя.

Як не дично, але на весілля батьки Марії не з’явилися, заявивши єдиній доньці, що цей шлюб не надовго, і скоро все скінчиться. Але, зробили це не зовсім демонстративно, виїхавши в цей час за кордон, вони усім сказали, що мають там дуже важливі справи по роботі. У підготовці весілля, природно, теж не брали жодної участі. Та й потім до молодих не лізли, а, відсторонившись, спостерігали, що з усього цього вийде. Сказати чесно, надіялися вони на найгірший сценарій, якби егоїстично це не звучало. Батьки з кожним днем чекали, що щось піде не так, і донька до них повернеться.

Всупереч прогнозам батьків Марії, шлюб виявився довготривалим і досить вдалим та щасливим. Молоді живуть, підтримують один одного, виховують дітей, і про розлучення навіть не думають, лише складають щасливі плани на майбутнє.

Пройшло вже 9 років, а батьки Михайла та Марії і досі не бачили в очі один одного, хіба що на фотографіях. Подруги Марії звісно дуже цьому дивуються – ну як таке може бути між близькими людьми!

– Ось так у нас вийшло! – виправдовується Марія, адже вона вже звикла до таких відносин, не розуміє чому люди дивуються. – Не знайомі між собою батьки, не спілкуються зовсім і не горять бажанням познайомитися. Ні ті, ні інші.

З перших днів Марія ще робила спроби познайомити їхніх батьків – щоб все було “як у людей”. Однак і ті й інші відмовлялися зустрічатися категорично:

– Навіщо нам це потрібно, про що ми будемо з ними розмовляти? Хай живуть собі своїм життям, а ми своїм.

Кожен спілкується в основному зі своїми батьками. Тільки на Новий рік разом з дітьми заїжджають спочатку до одних батьків, потім до інших, це вже традиція така сімейна багато років. І дні народження дітей відзначають по два дні: спочатку з однією парою бабусі і дідуся, потім з іншою. Діти просто сприймають таку ситуацію як належне, і питань не задають, за стільки років вже звикли, іншого не знають. На дні народження дорослих приходять, відповідно, батьки іменинника. Інші просто пишуть смс-повідомлення. Вітаємо, мовляв, бажаємо всього найкращого. І на тому все.

Знайомі подружжя розділилися на два протилежні табори.

Кажуть одні:

– Біда яка, батьки не спілкуються зовсім, де таке є!

Інші кажуть:

– Так лише простіше для всіх! Головне, що подружжя щасливе разом. А інше – дрібниці. Немає тут проблеми зовсім ніякої.

Так і живуть свати, як чужі люди. А життя плине стрімко, роки минають, а щасливої родини у них так і не вийшло. Діти намагаються не звертати на це уваги, втомилися просити, а з роками лише віддаляються один від одного, сімейних святкувань, як у людей, в них немає.