Заміж я вийшла молодою. Після весілля, моя бабуся залишила нам будинок, і ми з Олегом стали жити не далеко від моїх батьків. Мама з татом у шлюбі вже 37 років, я завжди вважала, що у них панує взаєморозуміння, повага та любов. А зовсім недавно моя мама всіх шокувала. Вона покинула тата, і сказала, що не хоче більше жити з ним.

Я не можу зрозуміти, чому вона не порадилася зі мною або не поговорила з татом. Коли вона це все запланувала? А може вона ще давно хотіла покинуи його? Я помітила, що вона більше не усміхалася, зовсім втратила інтерес до життя, не займалася своїм улюбленим хобі, перестала слідкувати за собою.

Я проти, щоб мама розлучалася з татом. Він добрий та турботливий. Багато жінок би дуже хотіли мати такого чоловіка. Їй вже пізно розпочинати життя спочатку.

У мене промайнула така думка, що сестра моєї мами намовила її. Вона жила з багатьма чоловіками, а тепер живе одна у новому та красивому заміському будинку. Ну і що вони там будуть двоє робити?

Я дзвоню до мами та прошу її повернутися додому. У неї є лише одна відповідь: я втомилася від всього, хочу пожити для себе, цей шлюб вже остаточно вичерпав себе. Складається враження, що моя мама ніколи не любила тата.

Раніше, вона мені щодня допомагала з моїми дітьми, оскільки я пізно поверталася з роботи. Зараз мені стало набагато важче, ще й тато один залишився. І тепер я повинна всіх обслуговувати і паралельно працювати.

Мені дуже соромно за поступок свої мами. Як я маю її надоумити, щоб вона повернулася назад у сім’ю?

Джерело