Моя дочка, розумна дівчинка і красуня, обрала, як би це м’якше сказати, непридатного хлопця. З ним вона вже більше 10 років. Він толком ніде не працював, і не працює, ледачий і неперспективний. Якось переді мною зять похвалився, що у нього було мільйон жінок, хіба це нормально?..

Я сама не можу прийняти оптимальне рішення, тому пишу сюди.

Я з тих людей, чиє почуття власної гідності було зруйноване в дитинстві, тому я людина вкрай не рішуча.

Все тримаю всередині себе. Може тому і моя дочка, розумна дівчинка і красуня, обрала, як би це м’якше сказати, непридатного хлопця. З ним вона вже більше 10 років. Він толком ніде не працював, і не працює, ледачий і неперспективний. Якось переді мною зять похвалився, що у нього було мільйон жінок, хіба це нормально?..

Зять вміє спритно маніпулювати, то давлячи на жалість, то клянучись дочці у вічному коханні. А вона жаліє і любить його.

Сто разів вона його кидала, витратила 10 років життя, десятки тисяч гривень, розлучалася і знову вийшла заміж за нього!

І нарешті, в 33 роки вона народила від нього. Поки дочка чекала дитину, тим більше що її перевели на віддалену роботу, вона жила у мене в будинку, де створено всі умови. А він вів той спосіб життя, який йому подобається, докладався до пляшки.

Щоб зупинитися, на прохання дочки, зять спочатку поїхав в якийсь реабілітаційний центр. Потім втік звідти і дзвонив їй. Потім влаштувався на роботу. Буквально на останньому місяці очікування дитинки він знову запив і спустив зароблені за півроку гроші. Місяць був на заробітках в іншому місті.

І ось дочка народила. Ми привезли її додому, все було добре. Зять дзвонив дочці, хотів приїхати. Я знайшла йому вільну квартиру недалеко від свого будинку, незатишну, без ремонту, але жити там можна. Приїхав він бадьоренький, але, навіть не побачивши дружину і новонароджену дитину, знову за своє, за пляшку. Сяк-так я звільнила квартиру, і він поїхав в інше місто, до друга.

І ось зараз він хоче приїхати, побачити їх, говорить, що працює, зав’язав. А я категорично не хочу пускати його до себе додому! Для мене він не зять, а утриманець, що причепився до моєї дочки. Він тільки тягне з неї гроші в обмін на брехливі обіцянки не пити і запевнення в любові.

От не хочу пускати в свій будинок це паршиве хитре, ліниве і брехливе створіння – і крапка. Мені цікава думка розумних людей щодо цього.

І ще. У мене є чоловік, вітчим дочки. Він повністю абстрагувався від цієї ситуації, хоча, звичайно, він теж не хоче бачити у себе в будинку цього типа. Але все ж нейтральна і спокійна позиція чоловіка мене дивує, якщо чесно.

Автор: Антоніна

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

Джерело