Свій перший раз я вийшла заміж за наполяганням моєї мами. Так вийшло, що я вже чекала дитину, і вони з татом вмовили мого хлопця одружитися зі мною. Прожили ми разом з ним всього два роки, і він в один день просто пішов. Мій чоловік спочатку не готовий був стати батьком.

До сина він не виявляв жодних почуттів, лише трохи турботи. Мій чоловік просто сказав, що не може так жити, і, якщо ми розлучимося, поки ще молоді, то будемо щасливими, знайдемо ще собі пару. Як «так» він не пояснив. Наскільки я знаю, він повернувся жити до своїх батьків.

Чесно сказати, я не особливо засмутилася, тому що його і так ніколи не було поруч. Але колишній чоловік справно платив аліменти на дитину і перший час я не виходила на роботу, а займалася вихованням сина.

Коли наш синочок Богданчик пішов в садок, я влаштувалася продавцем-консультантом в невеличкий магазин косметики. Одного разу до мене зайшов чоловік, який попросив допомогти підібрати на подарунок парфуми жінці. Я стала з’ясовувати, якою вона людина, щоб визначити потрібний аромат. Коли справа була зроблена, він пішов, а я знову засмутилася, що мені ніхто не вибирає такий подарунок.

На наступний день чоловік повернувся і попросив знову про ту ж послуги. «Багатій місцевий», – подумала я. Тільки на цей раз він захотів, щоб я вибрала парфуми на свій смак. Я презентувала йому найдорожчі парфуми, які були в нашому магазинчику. Я це зробила не з проста, щоб насолити просто, а він подарував їх мені і запросив на побачення.

Я поцікавилася, чи не образитися господиня вчорашнього подарунка, а він сказав, що той парфум був для співробітниці в честь дня народження.

Так ми стали зустрічатися з Віктором. Я відразу розповіла своєму обранцеві про свого маленького сина Богданчика. Я, звісно, трохи хвилювалася, як хлопчик прийме нового чоловіка в моєму житті. Але морозиво і велика машина на радіо управлінні зробили Віктора улюбленцем мого сина Богданчика.

На річницю нашого знайомства коханий зробив мені пропозицію вийти за нього заміж. Для мене це було справжньою несподіванкою, я вже й не думала, що матиму своє жіноче щастя. Ми з Віктором розписалися і переїхали жити до нього. Мою ж квартиру здавали в оренду. Після одруження Віктор запропонував мені злітати нам в романтичну подорож до Туреччини. Тільки ось мого сина Богдана він запропонував залишити моїй мамі. Але як я можу кинути дитини і полетіти відпочивати без нього? Хіба це справедливо з моєї сторони, я ж його мама.

Я вирішила поговорити про це з мамою. Вона не схвалила мою ідею полетіти на відпочинок без мого сина. Сказала, що ми тепер сім’я і повинні триматися разом, а хлопцям потрібно налагодити відносини, тому вони завжди мають бути разом. Якщо ми захочемо відпочити разом з чоловіком на вихідних, то вона з радістю забере Богданчика до себе з ночівлею. А ось що стосується подорожі, то вона пас. І не, тому що не хоче побути з онуком, а тому що вважає це неправильним.

Ось і як тепер бути? Сказати Вікторові, що моя мама відмовляється допомогти або що я сама не хочу летіти без дитини? Я не розумію, чому він не хоче брати мого сина на море? Або це нормальне бажання чоловіка відпочити тільки зі своєю дружиною?

Я зараз не знаю, як мені правильно вчинити, щоб не образити ні Віктора, ні маму.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело