Люди так влаштовані, особливо жінки і дівчата, що їм дуже хочеться зазирнути в майбутнє і дізнатися, що ж чекає там попереду.  Як не дивно, але гадають навіть ті, хто говорить, що не вірить ні в які гадання.

І на ділі виходить, що переважна більшість представниць прекрасної статі хоча б раз в житті зверталися до ворожок або пробували гадати самостійно.

Психологи кажуть, що бажання дізнатися про події майбутнього в нас закладено на підсвідомому рівні. І начебто в цьому немає нічого поганого, якщо ворожка або ворожбит хороші психологи і люди доброзичливі.

Але в житті так буває далеко не завжди…

Моя бабуся вміла ворожити на картах, але робила це неохоче, ніколи не гадала рідним і близьким і вважала, що гадати не треба. Пояснювала вона це тим, що у долі в запасі кілька варіантів розвитку подій. Серед них є як нейтральні варіанти, так і несприятливі і сприятливі. Якщо долю не випробовувати, то може все обійтися без крутого повороту і неприємностей. Але якщо ж ворожка передбачить несприятливий розвиток подій, то так воно і буде.

По-перше, тому що за долею «підгледіли». А вона цього не любить. Втім, ніхто не любить.

А по-друге, людина, якій нагадали неприємності, буде мимоволі постійно про це думати і притягне подію.

Добре, звичайно, якщо наворожили щось хороше і людина налаштується на світле майбутнє – велике кохання, успіх, кар’єрне зростання і добробут.

Але потрапити на прийом до гарної ворожки, яка зуміє закласти добрий і щасливий сценарій, не так вже й просто.

Сама я не вірила в гадання та дуже вдячна своїй бабусі, що вона мені не гадала. Інакше не уявляю, як би я пережила десять важких років, які випали на мою ранню молодість.

Зате одного разу мені самій випало виступити в ролі ворожки.

Справа була так, я вирішила попрацювати влітку перед десятим класом і влаштувалася реєстратором. Була я тоді зовсім юною і палкою, гостро реагувала на будь-яку несправедливість.

У цій установі працювала дуже мила, симпатична, добра і розумна дівчина, яка була старша за мене на п’ять років. У дитинстві вона перенесла важке захворювання і отримала ускладнення, одна її нога волочилася. І ось в цьому ж закладі працювали дві вреднющі «сороки», які буквально не давали цій дівчині спокою через її ваду.

У них у самих на любовному фронті були одні суцільні поразки, і вони зганяли свою злість на беззахисній і вразливій людині.

Одного разу я застала цю дівчину у сльозах в туалеті. Я ледве витягла її звідти, привела в реєстратуру, де вже нікого не було, напоїла водою і стала розпитувати, що сталося. Вона мені відповіла, що сама прекрасно знає, що з нею ніхто і ніколи не одружиться, але навіщо ж постійно їй про це нагадувати?

І я сама не знаю, як у мене вирвалося: «Хочеш, я тобі поворожу?»

Вона запитала: «А ти вмієш?»

Брехати мені не хотілося, гадати я абсолютно не вміла, тому невизначено протягла: «Ну…»

Ймовірно, вона розцінила це, як «так» і, звичайно ж, захотіла.

Я побігла до нашої прибиральниці, яка завжди носила з собою карти і у вільний час розкладала пасьянс, взяла їх у неї і розклала на столі.

Природно, що на карти я не дивилася, адже я в них не розбиралася, але почала розповідати, що ж чекає цю дівчину в майбутньому. Слова лилися у мене самі собою, уявлення не маю, звідки вони до мене приходили.

Я нагадала їй, що скоро з нею познайомиться чудовий хлопець, який полюбить її справжнім коханням і буде все життя піклуватися про неї. Вона запитала: «А коли він з’явиться?»

Я відразу відповіла, що протягом двох тижнів.

– І одружиться зі мною?

– Навесні наступного року.

– А діти у нас будуть?

– Двоє, хлопчик і дівчинка.

– А мама моя довго буде жити?

– Дочекаєтеся правнуків.

Звісно, вона пішла окрилена. А я залишилася сидіти очманіла. Сама не розуміла, як я могла все це наговорити. Але в той же час душа моя, як не дивно, була спокійною.

Вдома я все розповіла бабусі і запитала, що ж мені тепер робити.

Вона відповіла: чекати.

Минуло трохи більше тижня, до мене прийшла ця дівчина і сказала, що познайомилася з приголомшливим хлопцем! Він і красивий, і розумний, і ввічливий.

– Як ти думаєш, запитала вона, – невже це він?

– Він, – твердо відповіла я.

Кожен день я бачила її обличчя, яке світиться від щастя.

Восени я вирушила закінчувати десятий клас. Телефонів тоді не було не тільки стільникових, а й стаціонарні були у одиниць.

І ось, навесні ввечері лунає дзвінок у двері і бабуся каже, що мене питають якась дівчина з хлопцем. Це була вона! І її обранець. Вони одружуються!

Бабуся потім на моє ниття, що я гадати не вміла, як же вгадала, пояснила мені, що я притягнула любов для цієї дівчини, накликала їй щастя, бо була переповнена співчуттям і бажанням допомогти їй, будь-як, за будь-яку ціну.

Історія ця поступово забулася.

Минуло більше 30 років. Я прогулювалася в ботанічному саду і раптом побачила пару – високий чоловік зі сріблястими скронями і миловидна жінка, яка трохи накульгує. Я навіть не відразу зрозуміла, що до чого, як жінка схопила за руку чоловіка і вони підійшли до мене. Тут я і впізнала ту милу дівчину.

Ми присіли на лавочку, і вона стала говорити мені, що вони з чоловіком все життя пам’ятали, що саме я передбачила їх зустріч і щасливе життя. Я пробувала відмовлятися, але куди там!

Через хвилину з кущів вискочили скуйовджені і радісні хлопчик і дівчинка і підбігли до лавочки.

– А це наші внуки, – сказала вона, – від сина і від дочки. І мама, слава богу, ще жива.

Ми проговорили більше години і розійшлися задоволені.

Я потім довго думала, невже моя бабуся була права, і я зуміла накликати щастя для хороших людей? До сих пір не знаходжу однозначної відповіді. У всякому разі, намагаюся не пророкувати. І якщо говорити щось про майбутнє, то тільки хороше і добре. Хто знає, раптом, доля або Всесвіт і справді уважно підслуховують наші пророцтва і побажання?

І невідомо хто стоїть за нашим плечем, коли ми розкладаємо карти, гадаємо на кавовій гущі чи робимо інші магічні ритуали…

Але, звичайно, кожна людина сама вирішує, гадати чи ні, і наскільки сильно вірити в те, що нагадали.

Автор: Наталія Антонова

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

Джерело