Нещодавно батьки отримали пенсію і тут же мама дзвонить мені і просить грошей на життя. Я не відразу зрозуміла, в чому справа. Виявилося, що

Нещодавно батьки отримали пенсію і тут же мама дзвонить мені і просить грошей на життя. Я не відразу зрозуміла, в чому справа. Виявилося, що брат взяв їхні гроші на свої потреби. Не знаю, як пояснити батькам, що це не вони мають допомагати братові, а він, дорослий чоловік, зобов’язаний їх утримувати

Моєму братові тридцять шість років, а батьки і досі йому допомагають, ще й хочуть, щоб я робила так само. А якщо я відмовляюся – батьки на мене ображаються.

Я старша сестра, з братом у нас різниця сім років. З дитинства мені довелося няньчити його. Тоді був такий час. Тато постійно їздив у відрядження, мама працювала часто в дві зміни з 8 ранку до 8 вечора. До нас приходила наша прабабуся, щоб хтось із дорослих був з нами вдома. Але у свої вісімдесят вона була настільки немічною, що мені треба було за нею частіше доглядати, ніж вона за нами. Але вона пекла дуже смачні пиріжки, смак яких я досі пам’ятаю.

І ось як проходило моє дитинство: з ранку братика я вела в садок, сама бігла до школи, потім додому робити уроки, потім в садок за братом і вже разом ми чекали на повернення мами з роботи. Тато вдома був рідко.Іноді мені навіть доводилося уроки пропускати – мама лікарняний рідко брала, і, якщо брат закашлявся, то вдома з ним залишалася я.

Оскільки брат був молодшим, то йому було можна все. За всі його витівки діставалося мені, а він постійно виходив сухим із води. Я ледве дочекалася, поки закінчила дев’ять класів і чкурнула на навчання в технікум з гуртожитком в інше місто. Брат якраз тоді вже в перший клас пішов. Тоді почалися 90-ті роки, всім було важко, але я у батьків і копійки не просила.

Батькам самим тоді було важко. Я закінчила навчання в коледжі і відразу пішла працювати. І саме тоді батьки почали мене просити, щоб я допомогла їм: «У тебе братик росте, вийшли для нього трохи грошей». Відривала від себе, але шкода батьків було, а не брата. Той навіть вчитися не хотів. Закінчив абияк школу, відслужив в армії, підробляв де попало без спеціальності, ніде не затримувався.

Одружився брат в 24 роки. Прожив з дружиною рік, а коли у них народилася донечка, кинув сім’ю і сів на шию нашим батькам.

Ось уже три роки він просто валяється вдома на дивані. Поправився до неможливості, і каже мамі з татом, що це наслідок його невдач в житті. Те, що не працює – він виправдовує тим, що виношує план свого нового бізнесу, але поки це секрет. Розповість все, коли повністю його розробить. Я чудово розумію, що це чергова нісенітниця, але батьки йому вірять! І їх ніяк не переконати в тому, що братику це просто зручно – жити на шиї тата і мами!

Що стосується мене, то я вийшла заміж в 23 роки, у нас з чоловіком свій успішний бізнес. Дітей у нас немає, так вийшло за станом здоров’я. Але ми не сумуємо: ні – так ні, особливої ​​мети і не було, значить не доля. Зате у нас любов вже більше 20 років, міцна сім’я. Так, заробляємо ми добре, для батьків нічого не шкода, але не хочемо ми брата годувати! А не висилати – не виходить, батькам зараз дуже важко.

Тато з мамою обоє пенсіонери і часто хворіють. Це зрозуміло: то тяжка праця в молодості, то тепер дорослий син на шиї. Нещодавно отримали обоє пенсію і тут же мама дзвонить мені і просить грошей на життя! Я не відразу зрозуміла, в чому справа. Виявилося, що брат взяв гроші на якийсь прибамбас для комп’ютерних ігор.

І ось дзвонить вона, благає: «Допоможи братику, вишли грошей і на їжу, і на курточку йому з черевичками, зовсім зносилися!». Я кажу: «Нехай на роботу влаштується!». Мама образилася: «Як ти можеш так говорити, яка ж ти бездушна! У нього зараз проблеми. У вас дітей немає, а брат для тебе як дитина, і заробляєте ви добре, треба ж допомагати хлопчикові!».

Одним словом, я дуже втомилася вже від цих прохань! Батьків мені дуже шкода, але що робити? Змушена була сказати їм неправду, що бізнес погано йде, що в кредити влізли, але мама твердить одне і те ж: «Братику погано, допоможи, будь ласка!». Хочеться приїхати і допомогти братику встати з його улюбленого дивана! Але мама з татом за нього знову заступляться. Ну що можна зробити, щоб змінити цю обстановку? Як пояснити батькам, що це не вони мають допомагати братові, а він зобов’язаний їх утримувати.