Готую, тягну на собі важкі пакети з продуктами після роботи, і слухаю його ниття, яке чомусь співчуття у мене зовсім не викликає. Але ж ми щойно за свою таку бажану квартиру борги і кредити виплатили, а тут все летить шкереберть між нами. І що його робити? Мама мені говорить: переїзди до мене, а квартиру потім поділити. Але починати все спочатку у 32?..
Готую, тягну на собі важкі пакети з продуктами після роботи, і слухаю його ниття, яке чомусь співчуття у мене зовсім не викликає. Але ж ми щойно за свою таку бажану квартиру борги і кредити виплатили, а тут все летить шкереберть між нами. І що його робити? Мама мені говорить: переїзди до мене, а квартиру потім поділити. Але починати всме спочатку у 32?..
Ми чоловіком весь минулий рік багато працювали, тому що у нас були великі борги. Всіма силами намагалися вибратися. Берегли одне одного, адже хворіти не можна було.
Він часто затримувався на роботі, підробляв. Я приходила раніше на три-чотири години, тому весь побут був на мені. Мила посуд, готувала, прала, прасувала. Коли з’являвся вільний час – намагалася розслабитися, хоча б в домашніх умовах.
На моїй роботі всі понаднормові прибрали у зв’язку з ситуацією. Та й моєї основної роботи мені вистачало з головою. Під кінець року розгрібали багатоповерхові аврали, всі були на виснажені.
Я відчувала, що потихеньку згасаю, сили на межі. Занадто багато всього потрібно було зробити і вдома, і на роботі. Я не справлялася. Стало здавати здоров’я. Але грошей на обстеження не було. тому трималася. як могла. З чоловіком дуже від одного.
І ось чоловік розклеївся. Вже тиждень, як лежить удома. У нього слабкість, без будь-яких інших ознак. Просто лежить і спить цілими днями! А я працюю вже сама за двох!
Готую, тягну на собі важкі пакети з продуктами після роботи, і слухаю його ниття, яке чомусь співчуття у мене зовсім не викликає.
У мене теж сили на мінімумі, але ніхто не дає мені відпочити. Якщо я сама перестану все робити, що ми будемо їсти? На роботі теж не можна йти на розлабитися, зяти відгули, бо тоді зарплати майже не буде.
Хочеться просто виїхати кудись далеко і все покинути. З чоловіком навіть не розмовляємо.
Але ж ми щойно за свою таку бажану квартиру борги і кредити виплатили, а тут все летить шкереберть між нами. І що його робити?
Я не можу зрозуміти, чому він нічого не робить. Хоча нічого серйозного у нього немає. І навіть якось поспівчувати, підтримати мене не може! А я його чомусь повинна жаліти, доглядати. Не хочу терпіти це споживацьке його ставлення.
Мама мені говорить: переїзди до мене, а квартиру потім поділити. Але починати все спочатку у 32?..