– Так, так, так, рідна …

Турбота – це любов.

***

Ось молодий хлопець цивілізовано складає в пакетик продукти життєдіяльності своєї собаки:

– Оце ж ти наївся вчора, нерозумний? – стурбовано запитує він, посміхаючись довірливому носу улюбленика, що сховався йому в джинси…

Відсутність гидливості – це любов.

***

Ось хлопець з дівчиною повертаються звідкись по студеній набережній, гріючись один об одного.

Зігрівати один одного – це любов.

***

Ось таксист втішає по відеодзвінку маленького сина:

– Не плач, мій рідний! Я скоро приїду! Паровозик будемо ганяти!

Втішати – це любов.

***

Ось водій вивантажує тістечка у кіоску, розмовляючи з літньою жінкою-продавцем…

А потім простягає їй склянку кави з пончиком з Мака:

– Голодна ж знову, – ніяковіючи, бурмоче він, і додає, – зустріч, як завжди…

Нагодувати і зустріти – це любов.

***

І вона всюди.

Всюди.

Ти помічаєш її тоді, коли сам її відчуваєш.

Ти завжди помічаєш лише те, на що здатний.

Саме тому так багато тих, хто живе в любові.

І так багато тих, хто говорить, що її не буває.

Справа в тому, що є в нас, а не в тому, у що ми віримо.

Живіть в любові!

Вона зцілює.

Автор: Ліля Гpaд.

Фото ілюстративне.