Ольга готувала на кухні вечерю, як раптом пролунав дзвінок у двері.Спершу, вона не звернула на нього увагу, але через декілька секунд у двері постукали. Вся сім’я була вдома: діти у власній кімнаті, а чоловік сидів на кухні в очікуванні їжі.

Все ж таки, Ольга витерла руки та попрямувала до вхідних дверей. Як тільки вона ступила в коридор, почулися швидкі кроки, які збігалися вниз.

– Хм, можливо, помилилися, – подумала жінка, аж тут стало чутно, що людина стала знову підніматися наверх. Відкривши двері, Ольга побачила під дверима маленький згорточок, у якому лежало немовля.

– Звідки тут взялося немовля?! Яка ж людина залишила дитину на цементованій підлозі? — Тут раптово знизу пролунав крик.

– Не дивися, а забирай. Передай Юркові, що мені ця дитина без нього не потрібна. Обіцяв, що залишить тебе й піде до мене. Але так і не наважився. Нехай тепер знає.

Ольга ошелешено дивилася на молоду красиву жінку, яка щось злісно надалі розповідала. Вона вже не чула цих слів, адже в голові крутилося лише одне: чоловік її зраджує.

Останніми словами, які вона почула, були:

– Дитину я на нього записала! Так що не сумнівайся, що він батько.

В цей момент жінка пішла. Ольга ж підняла немовля та повернулася з ним у власну квартиру. Юрко в цей момент запитує:

— Коли буде вечеря?

Побачивши дитину на руках в Ольги, він одразу замовк. Діти ж підбігли до матері й стали запитувати, де це вона таке взяла.

– Бог послав, – відповіла Ольга. – Підеш до аптеки, я напишу список, що купити, – наказала Юркові. – А ви тихо будьте, Софійка хоче спати, – вгамувала дітей.

– Знайомтеся з сестричкою, – усміхнулася самими кутиками вуст Ольга.

Сусіди говорили всяке про жінку. Одні хвалили її за такий християнський вчинок, а інші засуджували й вважали цей вчинок безглуздим. Ольга всім серцем полюбила цю дівчинку, але от стосунки з чоловіком неабияк погіршилися. Жінка втратила до нього довіру та не підпускала до себе.

Ні про що його жінка не питала. Розуміла, що він зробив вибір на користь сім’ї, але чи заради неї, чи дітей, не знала, і це її мучило.

Минали роки, за клопотами збігало життя. Ольга так нічого не знала про мати Софійки, окрім того, що вона виїхала за кордон. Перед Різдвом Юра з Ольгою та Софійкою сиділи перед телевізором. Старші діти вже були зовсім дорослі та створили власні сім’ї, а от цій дівчинці лише сімнадцять. Дуже гарним та милим дівчам виросла Софійка.

Раптово у двері постукали. Ользі якось моторошно стало. Софійка відчинила двері, а батьки вже ішли за нею. У дверях стояла стара, змучена жінка в кудлатій шапці і поношеній шубі.

– Я колись тут залишила найдорожче, залишила, – вона щось мимрила і сльози котилися по її постарілому обличчі.

– На жаль, ви помилися адресою, – відповіли вони в один голос і зачинили двері перед непроханою гостею. Вони одразу зрозуміли хто це, правда, вигляд у горе-матері був не найкращий.

Після цього жінка більше не поверталася…