Дівчина на на морі знайшла чужу каблучку, яка потім принесла їй особисте щастя. Часом так буває, що життя зводить нас в потрібному місці, в потрібний час, з потрібними людьми. Моя історія власне про це.

Два роки тому їздили ми з подружкою на море. Заздалегідь, ще взимку, забронювали номер в невеликому приватному готельчику – ми там були і минулого року влітку, сподобалося. Чистенько, затишно, до моря 300 м, пляж дуже хороший, не переповнений, господиня чудово готує, та й по грошах – краще для студенток і не придумаєш. Джерело

Загалом, плавали, засмагали, добре відпочили. І ось, в останній вечір перед від’їздом додому, вийшли до моря – погуляти, заходом сонця помилуватися. Людей мало і так добре. Подружка вирішила ще поплавати, а я собі гуляла по берегу.

І тут бачу – в піску щось блиснуло. Піднімаю – каблучка золота, з діамантом, явно дуже дорога. Усередині вигравірувано чоловіче ім’я – Макар.

Мені навіть подих перехопило! Озирнулася на всі боки – ніхто не шукає точно. Дочекалася подружку, показала знахідку, радимося, що робити. Знаємо, що знайдені прикраси краще собі не брати, але не викидати його ж назад в море!

Загалом, вирішили – забираємо з собою, а потім спробуємо якось через інтернет знайти власника.

О шостій ранку сідаємо на потяг. В купе з нами ще одна жінка років 50-ти, дуже приємна, і чоловік – він відразу завалився на верхню полицю спати, та й всю дорогу там і проспав.

Сюди-туди, всі сонні, ще поспали, потім розговорилися з жінкою – вона теж в тому ж селищі відпочивала. У неї дуже хороший син -подарував їй двотижневий відпочинок на морі.

Все добре, тільки трапилася у неї велика неприємність – обручку загубила, яку їй помepлий три роки тому чоловік ще на весілля подарував. І описує ту каблучку, що я знайшла.

Каже, дуже цінне воно для неї було, там ще ім’я чоловіка вигравірувано – Макар. А її ім’я – у нього на кільці. Воно тепер вдома в скриньці лежить. Перед смepтю зняв і наказав берегти в знак любові.

Розповідала ця жінка все зі сльoзами на очах. Ми з подружкою переглянулися, я мовчки полізла в рюкзак, витягую цю каблучку і ставлю на стіл перед здивованою жінкою. Вона була неймовірно щаслива!

Всю решту дороги вона розповідала нам історії з життя з чоловіком, розпитувала, що ми і як. По приїзду обмінялися телефонами, вона запрошувала в гості, пообіцяли зайти.

Через три дні до нас на знімну квартиру прийшов молодий хлопець – син тієї жінки. Він прийшов подякувати за маму.

І вирішив зробити нам з подружкою подарунок. Як ми не відмовлялися, але довелося з ним йти в ювелірний салон – вибирати собі каблучки.

Та на цьому все не закінчилося. Тепер ми з Макаром (сином тієї жінки) зустрічаємося. Ми дуже щасливі! Скоро і у нас буде весілля.